В багатьох містах України тривають футзальні чемпіонати під егідою АФЛУ. Дуже шкода, що таке велике місто як Львів вже в черговий раз залишається осторонь цих баталій.

Нещодавно відбулися вибори нового голови Федерації футзалу Львівщини. Ним став Мирослав Хом’як і будемо сподіватися що саме він поверне місту футзальні традиції й сильний повноцінний чемпіонат .

А поки що рятувати честь Львівщини на змаганнях буде Дрогобиччина, адже саме там 22 січня стартує чемпіонат цього регіону і переможець матиме право представляти наш регіон на всеукраїнському фіналі.

Яким буде цей чемпіонат, скільки буде команд та багато іншого про це й не лише ми поспілкувалися із Заслуженим працівником фізичної культури та спорту України, доктором педнаук, професором, проректором Дрогобицького державного педуніверситету ім.І.Франка – Миколою Лук’янченком, який очолює Федерацію футзалу Дрогобиччини.

– Отже, перше питання, яке задам, як ви сприйняли обрання нового президента Федерації футзалу Львівщини?

Доброго дня, позитивно. Будемо сподіватися що реформа чемпіонату у Львові відбудеться і ми будемо активно співпрацювати.

– Про чемпіонат Дрогобиччини. Як вдалося організувати змагання, скільки буде приймати в ньому команд, регламент і чому він стартує так пізно?

Чемпіонат Дрогобиччини з міні-футболу проводиться з 1998 року, цього року він буде 20-й за ліком і третій, що буде проходити в рамках Аматорської футзальної ліги України під егідою Асоціації футзалу України. За ці два десятиліття у нашій федерації сформувався дружній колектив однодумців, які виросли у справжніх професіоналів. В першу чергу це мій заступник, у минулому арбітр національної категорії, а нині член Комітету арбітражу Асоціації футзалу України, спостерігач Екстра-ліги, кандидат педнаук, доцент кафедри спортивних дисциплін Роман Проць. Його колеги з факультету фізичного виховання педуніверситету доцент Анатолій Веселовський, Василь Максим’як, Іван Ільчишин, підприємці Руслан Стасінчук, Юрій Чигрин, Віталій Кравчук, старший тренер відділення футболу ДЮСШ Дмитро Курпяк, представники ветеранської спільноти Тарас Гірший, Володимир Гончарук, Юрій Котов, Андрій Янів, Олександр Коростельов, Петро Мацьків та молодого покоління – вихованці факультету фізичного виховання Степан Лужецький та брати Олег і Орест Дуцяки.

Головною відмінністю буде те, що категорично заборонено командам задіювати гравців, які грають в інших регіонах чи професійному футзалі. У минулі роки, до слова, ми дозволяли мати так званого «1 легіонера».

Виконати ці вимоги і пройти заявку змогли 8 команд з міст Дрогобича, Трускавця, Борислава та Дрогобицького району (Колос, Продукти 24, ДКНГ, Тартак, Стар, Стар-2, Барбарис, Тарантіно), які в одноколовому турнірі визначать чемпіона. Пов’язано це з тим, що більше матчів ми не можемо провести, адже за вимогами керівництва Аматорської футзальної ліги України чемпіони мають бути визначені до 5 березня включно.

– Знаю, що у Дрогобичі є проблеми із залом. По-перше, він малих розмірів, по-друге, його закрили на реконструкцію. Кілька слів про те, де будуть відбуватися матчі чемпіонату?

І справді, проблема зі залом у нас існує. Фактично всі матчі проходитимуть у ДЮСШ імені Боберського, розміри майданчику там 32 на 16 метрів. Плюс цього року керівництво міста вирішило робити реконструкцію басейну і саме по цій причині було неможливо проводити матчі футзальної першості.

У майбутньому ж сподіваємося, що палац спорту в Дрогобичі таки буде збудований.

– Чи поїде ваш чемпіон на всеукраїнський фінал?

Будемо все робити для того, щоб наші хлопці прийняли участь в цих змаганнях року. Ми знаємо в який час живемо, де Дрогобич, а де умовно Запоріжжя і багато хто на роботах, має бізнес і так далі. Тим не менше, маємо надію що наш чемпіон зможе виступити у Фіналі АФЛУ.

– Ви вже приймали участь у змаганнях під егідою АФЛУ, назвіть плюси та мінуси цих змагань?

Так, звичайно. Наші хлопці з коледжу нафти і газу їздили на всеукраїнський фінал двічі, їм все сподобалося, можливо сподівалися на кращий результат, але для дебютантів, які практично були наймолодшою командою виступили досить пристойно.

Всеукраїнський фінал – це подорож, нові люди, колективи і здоровий спосіб життя. Вважаю, що змагання потрібні, тому що маємо популяризувати спорт і футзал, зокрема.

– Ваші побажання читачам нашого сайту?

Бажаю, щоб усі чемпіонати проходили в цікавій боротьбі й учасники отримували масу емоцій, а організаторам щоб проводили такі змагання неодноразово, бо це круто.

На фото: пліч о пліч два десятиліття в розвитку футзалу Микола Лук’янченко (праворуч) та Роман Проць.

Автор статті: Прес-служба АФЛУ.