А далі трохи філософії.

Як наші читачі вже знають, інколи мене на неї пробиває. На цей раз будемо говорити про початок нового футзального сезону, втому від подорожей і лимон.

Так от, минулого вікенду у Львові стартував черговий футзальний сезон, на цей раз на відкритих майданчиках. Звісно, що наша команда також приймає в ньому участь.

Відповідно, й ваш покірний також не залишився осторонь. Хоча, так виглядає по першому турі, що цього року пробитися в основу команди буде вкрай важко. «Нові імена» дозаявили ще одного воротаря і поки що саме йому менеджер команди довіряє місце у складі.

Принаймні, у першому турі Воробус не зіграв а ні хвилини. Прийдеться на тренуваннях доводити, що ти також чогось вартуєш у спорті.

Подорож

Вже стало доброю традицією їздити на травневі свята у гори. На цей раз вдалося підкорити вершину Піп Іван Мармароський. Де, а там я ще ніколи не бував. Тому, цікаво було поїхати саме туди.

Як завжди, без пригод ми не обійшлися. Були проблеми з документами, але добре що все добре завершилося й заплановане вдалося втілити в життя.

По собі чую, що мені подібні подорожі даються вже важко. Колись міг дуже швидко вилізти на гору й втоми опісля зовсім не відчувалося. Тепер же часи змінилися й вже процес відновлення від подібних подорожей затягується.

Бачили б ви вчора Воробуса, то зрозуміли би про що я. Автор був наче вичавлений лимон, який вже не хоче нічого. Саме відчуваючи подібну втому розумію, що «наївся» всього й вже треба як слід відпочити.

Робота

А що робота, вона не вовк і нікуди від неї втечеш. За щось то жити треба. Тому, працювати також потрібно.

Вихідні

Ще день і ми знову будемо масштабно відпочивати. Держава дарує два додаткові дні релаксу, тому не те що можна, а треба відпочивати. Ваш автор знову планує кудись вибратися. Щоправда куди саме поїду і чи далеко вирішу вже найближчим часом.

Зуб

Щось ніяк його не зроблю. Болить та й болить. А ще розповім вам, читачі блогу, прикол про те як я ходив робити рентген. Приходжу у стоматологію, яка надає послуги цілодобово, хочу зробити знімок, а мені у відповідь злісна пані каже, що зачинено, приходьте завтра.

Так можна і померти й тебе не приймуть.

Але, чому я дивуюся… В наш час можна сподіватися на все.

Життя продовжується…

Автор статті: Vorobus.