Люблю я писати про транспорт, а ще більше його критикувати. От буває таке, що мене все навкруги дістане й тоді все навкруги летить.

Так от якраз вчора мене дістав львівський транспорт. І як люди кожного дня ним добираються на роботу? Для мене це залишається загадкою.

Вчора вашому автору треба було досить швидко добратися з центру на Сихів. Це був не час пік, а приблизно 19 година вечора.

Вирішив що краще піти на кінцеву зупинку 8-ого трамваю, сісти нормально чим пхатися в набиту людьми маршрутку, де можна залишитися і без мобільного телефону, і без гаманця або ж просто роздерти одяг.

Так і зробив, прийшов на площу Соборну, а там на зупинці стільки людей, що треба не один, а цілих три трамваї щоб всіх звідси забрати.

Та, незважаючи на це все, стою до кінця. Їхати треба…

Нарешті приїхав широкорозрекламований трамвай. Звісно, що люд одразу ж кинувся в салон. Все це добре, залізти то я зможу, але ж талону то не купив.

Пробую придбати перепустку у кіоску, що знаходиться поруч. Жіночка років так 50-ти кричить у відповідь, що є лише студентські й то вона зла, бо ще сьогодні нічого не їла.

Сервіс хоч відбавляй. Для чого її взагалі тут тримати з такими заявами.

Сів у салон, почалися передавання за проїзд. Розумію, що якщо також передати гроші, то можна залишитися з нічим.

Згадую, що відтепер у трамваї можна розрахуватися за допомогою системи «Приват24». З труднощами добираюся до вікна, витягую смартфон, пробую сканувати код. Одна спроба, друга, третя, четверта – нічого…

Виглядаю дурачком…

Таки витягую 5-ть гривень і передаю за проїзд. За кілька хвилин мені приходить три студентські квитки і 2 гривні решти.

Це викликає іронічний сміх. А їхати то ще більше чим пів дороги.

Весело…

В районі ринку «Шувар» народу налазить знову, знову ці кляті передавання за проїзд.

Це, мабуть, ніколи не завершиться….

Напрошується питання – коли наведуть лад із львівським транспортом чи всім просто начхати?

Кінотеатр на Сихові. Біля нього стоїть три трамваї, а водії стоять на вулиці й посміхаються…

Чому вони не їдуть? Ліньки?

Добре що додому вже повертався на автомобілі.

Ось така історія з життя пересічного львів’янина.

Автор статті: Vorobus.