Черговий робочий тиждень розпочався, а це означає, що треба закотити рукави й працювати. Добре, що хоч дощ припинився й можна вже не брати з собою набридливі парасолі. А то можна їх і забути, скажімо, у транспорті.

Менше з тим. Про погоду поговоримо якось згодом, а поки що розповім про те як ще минулого місяця вдалося зробити похід на гору Стій.

Щоб наші читачі розуміли що це таке скажу, що Стій – це найвища вершина полонини Боржава, яка лежить у межах Закарпатської області. Її висота складає близько 1681 метри над рівнем моря.

Цікавила вона мене тим, що свого часу тут була розташована військова радіолокаційна станція. Пізніше її демонтували, але ж руїни то залишилися.

Одразу ж попереджу, що так їхати як зробив ваш автор не вартує. За відсутності вільного часу було прийнято рішення збігати на Стій за один день, а це вкрай важко.

Враховуючи спеку, яка панувала в цей день більше так ризикувати не буду. Ідеально йти на Стій з Воловця на два дні.

Приїхали, піднялися на гору, спустилися, переночували й вже наступного дня повернулися у Львів. А так нас підганяв час і якби ми цього не хотіли робити треба було повертатися на залізничну станцію.

Наша подорож розпочалася з Воловця куди ми приїхали потягом Київ-Ужгород близько 6 години ранку.

Швиденький перекус і я з колегою Юрієм вирушили в дорогу. Спершу йти було дуже просто. Ранкова прохолода, рівна дорога, яка згодом переросла у підйом й неймовірну спеку.

По дорозі ми натрапили на стару сироварню в якій вівчарі колись робили сир. Будівля зараз в аварійному стані. Не радив би залазити на дах, але ж фото зробити то можна.

Біля сироварні є хороше місце для ночівлі. Тому, якщо будете в цих краях і захочете відпочити, то треба це робити саме тут. Води тут вистачить для всіх.

Відпочивши кілька хвилин Воробус і компанія вирушили далі – в напрямку гори Стій. Незважаючи на те, що було дуже жарко, на Боржаву вартує сходити. Які там краєвиди… Досі не можу їх забути.

По дорозі ми зустрічали людей, які збирали чорниці. Бізнес як не крути. Їх там багацько й, що цікаво, бігають випереджаючи один одного.

Все це добре, але ж до вершини ще було йти багацько. Її обриси лише починали виднітися.

Далі буде…

Автор статті: Vorobus.