20.02.2010 р. 
Не згадати про це свято якось не пасує. Хоч і не має зараз вже СССР, але про нього пам’ятають.
Сьогодні мова піде про 23 лютого – День захисника вітчизни.
Всі мабуть пам’ятають школу і інститути, особливо сучасна молодь. Це її напевно найбільше стосується, бо у старі часи мабуть такого не робили.
У навчальних закладах, особливо вищих є така традиція, що хлопці дарують подарунки дівчатам на 8 березня, а дівчата відповідно на 23 лютого. Бо що не скажіть, а так не пасує, щоб за хлопців забули. 🙂
Хоч ці хлопці мабуть половина, а то і більше не піде до армії, але святкують. Бо хтозна як там далі буде. Сильна половина людства буде захищати країну чи не так?
Та хватіть байок, розкажу про саме свято.
Кожного року 23 лютого вважається святом чоловіків – надійних оборонців.
Історія свята тягнеться ще із 1918 року. Саме цього року його проголосили, бо новостворена Червона Армія здобувала перші перемоги під час Першої світової війни.
Часи минули. СССР розпалося і свято Червоної армії пропало, натомість почали святкувати у кожній країні день збройних сил. Як відомо його Наша країна святкує 6 грудня, а 23 лютого – це згадка про людей, які захищали, захищають і будуть захищати країну.
Відповідний указ прийняв президент України у 1999 році: «Враховуючи численні звернення громадських організацій, ветеранів війни, та з метою сприяння патріотичному вихованню молоді постановляю установити в Україні свято — День захисника Вітчизни, яке відзначати щорічно 23 лютого».
Зараз святкування цієї дати трішки занепало, але так як кажуть, хто хоче той святкує .
День захисника Вітчизни – це і нинішні військовослужбовці і ветерани і працівники збройних сил. Саме вони боролися чи готові у будь-яку хвилина захищати Україну.
Про ветеранів окрема мова. Честь їм і хвала. Напевно не одна українська родина втратила на війні годувальника сім’ї. Хтось втратив чоловіка, хтось батька та таке життя нічого не поробиш. Декому вдалося вижити.
Я із розмов чув випадок. Ішов чоловік додому, вже була оголошена перемога і раптом перед самим домом його вбив ворог. Отак. 🙁 Що відчували тоді його рідні важко передати словами.
Це ж була важка година – війна. Сподіваюся, що її більше ніколи не буде.
Зараз до ветеранів інше відношення. Хамлять у маршрутках, мало платять. Та що їм з того. Що мало пережили? Переживуть і тепер.
Нам цього не потрібно. І так кожного дня помирають багато людей.
Поважаймо один одного і пам’ятаймо свої героїв.
Слава Україні!!!
Автор статті: Vorobus.
Ну йо… пе… ре… се… те…! Воробусе, скільки можна культивувати радянсько-російський спосіб життя і думання. Зрозумій – перемога чекістів під Нарвою і Псковом у 1918 році не може бути святом в Україні. Не дратуй гречну галицьку греко-католицьку спільноту! Шо ш то зробити з тими пташиними мозгами? Може їх відділити від тулуба? І тоді тіло гордого птаха нарешті возєднається з справді українською душею. СЛАВА УКРАЇНІ!
Щoсь Вoрoбус тут дoбрячe нaплутaв, цaрськa Рoсiя вийшлa з вiйни в бeрeзнi 18-гo рoку, дo тoгo чaсу, пiсля жoвтнeвoї рeвoлюцiї, булo вжe прoстo xaoтичнe прoтистoяння, бo aрмiя чeрeз рeвoлюцiю нe мoглa зрoзумiти шo їй рoбити,xтo шe бився a xтo кидaв всьo i вaлив нa xaту. Aлe вкiнцi кiнцiв пiдписaли з Гeрмaнiєю трaктaт Брeст-Лiтoвск i нa тoму вiйнa для Рoсiї зaкiнчилaсь,як i зaкiнчилaсь сaмa Рoсiйськa Iмпeрiя. Якi в цeй пeрioд були визнaчнi пeрeмoги для мeнe зaлишaється зaгaдкoю)
Так, наш Воробус по історії напевно мав на осінь. Треба йому трохи підучити історію рідного краю. Трохи соромно за Воробуса, але голову від тулуба не слід відділяти , хоч пташині, але все ж таки мізки.
“За волю, за царя и за отечество” Ураааааааа! 😆
немає такого свята. кажу про це кожній людині, що мене з ним вітає.
myroslav, в тебе дійсно немає такого свята, але ж треба поважати тих, хто служив в ті часи
Так, Ланочко, але навіть ті, хто служив у ті часи, не дуже поважають це свято. Я цілком солідарний з паном Ярославом. 🙂
Красно перепрошую, з Мирославом.
Архіваріус, я не служила звичайно, але поважаю чоловіків, які в свій час захищали свою Вітчизну. І особливо тих, хто був в Афгані чи в Чечні. Я ненавижу цю країну, яка їх на цю війну послала, але ж ми не можемо зараз казати, що того не було.
1. Ніколи не погоджуся з тим, що донецький парєнь чи легінь з Галичини захищали Вітчизну в Афганістані. Вони, скоріше, стали гарматним мясом у зовнішній політиці СРСР. Але вони герої – і ті, що вижили, і ті, що загинули.
2. Українські збройні сили в Чечні не воювали. У часи Дудаєва, потім Басаєва чеченці дійсно воювали за власну незалежність.
3. Днем “Української зброї” можна б було оголосити 14 жовтня – Покрову. З цією датою тісно повязана історія козаччини та створення УПА.
4. 6 грудня було прийнято закон про українську армію, це не така вже й важлива подія, щоб відзначати, як день збройних сил.
zars, поясни мені будь-ласка що це? http://www.anti-orange.com.ua/article/history/66/2399
я не хочу розганяти тут цю тему, просто не знаю де правда і яка вона?
Дуже просто: у кожного своя правда.
Наприклад, для французів Наполеон Бонапапр – національний герой, для більшості народів Європи – поневолювач.
Польські “Орлята” для галичан – завойовники, а у Варшаві могила невідомого срлдата – останки представника саме “Орлят”.
Тепер уже стало відомо, що герої-визволителі радянської армії отримували добро на трьохдобове пограбування європейських міст після вигнання сил Вермахту (особливо це культивувалося на І Білоруському фронті під командуванням Г.Жукова).
Польська Армія Крайова (аналог УПА) влаштувала не одну різню українців(особливо по селах Волині).
Український національний рух також мав багато негативу. Оправдовувати вбивства невинних неможливо. Ми мали б історію помірковано аналізувати і пояснювати.
Lanagur, ти б щe нa лєнтi.ру прaвду пoшукaлa)))
Stakeholder, а ти знаєш де шукати правду?
Так, Лана, не провокуй. Чомусь жоден лях, москаль чи жид у своїй державі не сумнівається історичному героїзмі власних національно-визвольних змагань. А дурні хохли корчать з себе інтелектуалів толерантності.Якраз через таку хє…ю ми досі не можемо створити єдиної національної концепції і бути сильними як проти… …ну і т.д., і т.п….
Добре, але і ти, zars, не будеш обвинувачувати Воробуса більше в культивуванні радянсько-російського життя, тим більше, шо це зовсім не так
У мене прадід загинув на війні тим все сказано.
Не дай Бог її нікому.
Зарс та Воробус нормально пише. У Нас свобода слова чи я не правий?
Архіваріус що ти гониш? Та добре хоч так пише, а то зараз люди нічого не знають тільки курити, пити і інтернет. 🙁
Цікаво було почитати коментарі до статті.Дякую що Воробус обублікував таку тему і zarsу та іншим що прояснили деякі аспекти цієї теми.Все таки вважаю статтю непоганою, адже саме для цього вона і публікувалася щоб відбувся діалог спільноти.В діалозі народжуєтсья істина.Так що гадаю кожен для себе зрозумів щось.
Да zars пишет интересные вещи, но иногда не совсем понятные. Но понятно одно – сила русского оружия еще не пропала. 😎
Цікаво, де вони останім часом демонстрували свою “сілу”? Проти маленької Чечні, чи Грузії, де обстрілювалися міста і села, гинули мирні люди.
А чорноморський флот вже настільки прогнив, що його тягають орендовані буксири українських приватних компаній. russo turisto, не понтуйся і не мели дурниць.
Проти Чечні чи не Чечні, але ядерною зброєю володіють. І коли потрібно зможуть показати по чім фунт лиха. Це реальність і нам це потрібно визнати. А Україна свого часу впорола херню, що від такої зброї відмовилася, бо на нас тепер дивляться як на другорядний елемент. Це відноситься як і до Росії, так і до світової спільноти. 🙂