Нарешті настали такі бажані вихідні. Хто не виспався, то може це зробити скільки завгодно. Хто ж на сон не зважає, пора йти гуляти. Погода цьому сприяє.

Щоправда, перед тим треба прочитати Воробуса, який спробує порадувати наших читачів новими публікаціями.

Давненько вашого автора ніхто не впізнавав на вулиці. Можливо тому що мене вже всі знають? Жарти, жартами, але я не такий відомий як президент, мер чи навіть міністр закордонних справ.

Тим не менше, вчора, 12 жовтня, їхав на футбольне тренування й раптово зустрів читача блогу. Правда, цього могло й не статися якби Воробус не переплутав трамваї.

Мав сісти на «сихівську» вісімку, задумався й натомість поїхав на трійці. Зрозумів, що тут щось не так й вже згодом пересів на рухомий склад до Сихова.

Зайшов у салон, їду собі й роздумую про майбутній футбол і раптом до мене підходить якийсь незнайомий до мене чоловік. Спершу подумав що це контролер, але це було не так.

Чоловік привітався й сказав що мене впізнав, адже вже кілька років читає наш ресурс. Розговорилися й вдалося дізнатися багато речей.

По-перше, людина дійсно слідкує за життям Воробуса, адже читає статті не через соціальні мережі, а завдяки закладці.

По-друге, переживає за долю блогу, тому що кілька хвилин ми говорили на тему чому останнім часом з’являється так мало публікацій.

По-третє, будете сміятися, адже ця людина виявляється вже давно є у мене в друзях у мережі фейсбук. Коли я додав екс-незнайомця навіть не пригадую.

По-четверте, знає коли заснований блог, тому що як і багато інших людей знає що «дітищу» Воробуса вже дев’ять років.

Скажу по секрету, ми навіть підняли тему офіційного святкування ювілею. Мабуть це вже буде на 10 років.

Трамвай їхав далі, а час спілкування невблаганно спливав. Читач поїхав далі, а Воробус вийшов й ще довго посміхався що вдалося зустрітися із своїм читачем.

Дасть Бог такі зустрічі будуть відбуватися частіше.

Читайте нас, задавайте запитання, пишіть пропозиції й ми будемо робити все можливе, щоб зробити блог ще кращим.

Автор статті: Vorobus.