Щось цього тижня Воробуса серйозно «пробило» на філософські теми. Навіть мої знайомі та друзі це зауважили. Добре це чи погано?

Колись мені один дядько казав, якщо хочеться філософії, то не треба мовчати й все це тримати в собі. Десь він цю тезу порівнював із стосунками хлопця та дівчини. Ходять, гуляють, заглядають один на одного, а наважитися сказати про почуття один до одного не можуть.

Так і живемо. Останню фразу вже полюбляю використовувати я.

Про що буде філософія у даній публікації? Спробую навчити наших читачів істині життя. Розповім про один випадок із власного життя.

Як ви вже знаєте, імен та прізвищ писати не буду. Ті, хто знають про цю ситуацію – обов’язково здогадаються про кого мова.

Було це давно, якщо не помиляюся 2012 рік. Випадково познайомився з однією дівчиною. На перший погляд вона здалася мені ніякою (!). Це слово виділив не просто так, адже воно ще довгий час за мною ходило й ходить досі.

Чому так думав? Нас познайомили, перекинулися поглядами й на цьому все. Інколи ми бачилися, говорили, пересікалися, але чогось аж такого в ній я не зауважував. Хоча, вже тепер розумію, що тоді дівчина йшла на контакт. У мене голова була забита іншим.

Ніколи не міг подумати, що через деякий час ми почнемо більше спілкуватися, знайдемо спільні теми. Вона добре розуміла мене, а я її. Ми навіть радилися часто що робити. Цікаво, але ніколи ніхто нікому не заперечував.

Минув певний період часу, зустрів я цю дівчину знову й згадали ми слово «ніяка». Якщо чесно, ще досі соромно за ці слова. Я то вибачився, але знаю що не все так просто. Сказати людині слово просто, але забути його вона ще довго не зможе.

Мораль публікації така, що ніколи не треба робити висновків не поспілкувавшись з людиною. У компанії вона може бути однією, а з вами іншою. Може людина соромиться, може просто не хоче про себе розповідати при всіх, а може зберігає інтригу.

Пам’ятаєте колись в одній із публікацій я писав, що в жодному разі не треба при перших зустрічах все про себе розповідати.

Чому? Люди можуть тебе згодом банально використати або ж просто стане не цікаво.

Тому, моя вам порада, читачі блогу. Ніколи не робіть серйозних висновків про людину при першій зустрічі. Запросіть її кудись, змініть обстановку, подивіться що собою представляє ця людина в різних сферах діяльності. І вже аж тоді робіть висновки.

Так і живемо…

Автор статті: Vorobus.