Після дня без постів, Ігор Воробус повертається на блог. Тому, вже зараз чекайте нову порцію публікацій.

Само собою, що спершу про філософію. Ця наука мені сподобалася, тому розмірковую й на далі.

Отже, свята як прийшли, так і потрохи минають. Чи насвяткувався ваш автор? Швидше ні, чим так. Навіть не пригадую, коли востаннє так спокійно святкував Різдво. У минулі роки я багато колядував, їздив по селах, гудів кожного дня. У 2019 все змінилося.

Чи то я вже старію, чи щось інше, але на цей раз провів свято Різдва у колі сім’ї. Десь воно так і має бути. Хоча, ні. На свято Різдва Христового хороша знайома витягнула вашого автора до ялинки.

Переважно подібної практики не практикую ніколи, але щось так й треба міняти. Прогулялися, випили коньяку та й розійшлися. Цікаво було поспілкуватися.

Розчарувало місто, яке не розуміє таке поняття, як прибирати сніг з тротуарів. Реально, було «місиво».

А щодо колядок, то вже поколядую у 20-тих числах, коли вже традиційно, приятель святкуватиме день народження у горах. Минулого року було все класно, як буде цього? Час покаже.

Футбол

Тут взагалі весело. Вчора ходив на тренування з однією командою. Заняття пройшло дуже цікаво. Були переважно ігрові вправи для воротарів і роботи було багато. Повеселила планка після тренування. Давно я такого не практикував. Прес то я качаю кожного дня, а ось з планкою у мене проблеми. Проте, як це не дивно звучить, але час, який мені відводили втримався.

Більше про команду нічого казати не буду щоб не наврочити.

Читачі блогу

Практикую поширення постів на своїй сторінці у фейсбуці. Звідти й багато переходів, й друзів, співробітників багато читає мої статті. Але, не всі пости я поширюю. Інколи просто роблю паузу аби глянути чи люд заходить на сайт по адресі.

Висновок, який я зробив – заходять і ще й як читають. За це кожній окремій людині подяка.

Дивні запитання

Вертаюся якось з роботи додому й раптом зустрічаю знайомого. Цитую його слова: «Читаю тебе, Ігоре, класні твої пости на філософські теми, й дуже цікаво що це за така людина, яка тебе так мотивує».

Застав зненацька, але я не відповів нічого. Ну, навіщо ж відкривати всі карти.

Ковзанку

У мене назріває суперечка чи зможу я навчитися їздити на ковзанах. Як ви вважаєте, варто взяти участь у такій суперечці?

Життя триває як і сни. Чи сняться вони мені? А чому ні?

Ну, і як не згадати плани. Вже зараз стільки всього напланував, що аж страшно.

Автор статті: Vorobus.