Після перемоги ХНУ ім. Каразіна дуже великі сподівання були на те, що і «Львівська політехніка» зможе порадувати українських вболівальників. Так-то воно, в принципі, і сталося. Але тим, хто спостерігав на трибунах, довелося пережити багато неприємних хвилин.

Хоча нічого не віщувало біди. Після того, як у дебюті гри обидві команди обмінялись голами, львів’янам все-таки вдалося взяти гру під свій контроль. Галичани атакували грамотно та врівноважено, роблячи ставки на позиційні атаки. І подекуди це призводило до того, що французи десь залишали слабке місце, чим Легендзевич та компанія користались. Тому, і не дивно, що вже по ходу першого тайму перевага чемпіонів України серед ЗВО була відчутною і по грі, і по рахунку. Щоправда, трохи пізніше у гру почали втручатися суді. Мабуть, їм не подобалось те, що львів’яни переважають представників регіону, де роблять найвідоміше у світі вино, за всіма статтями.

Тому, ближче до кінця першого тайму у підопічних Володимира Осінчука вже було п’ять командних фолів. А незадовго до перерви португальські арбітри призначили у ворота «політехніків» два дабл-пенальті, які фактично були висмоктані з пальця. Вибачайте за мій сленг, але тут вже доводиться писати так, як є, адже арбітраж у цій грі не витримує жодної критики. Однак, справедливість все-таки є, що і підтвердили два 10-метрових, які французи не реалізували. Зокрема, у першому випадку м’яч влучив у стійку, а у другому блискуче зіграв Войтович. І все це відбувалося за рахунку 6:2 на користь львівської команди.

У другому таймі галицькі футзалісти спробували зробити акцент на тому, щоб менше фолити. І дійсно – така тактика, в принципі, у деяких епізодах виправдовувала себе. Однак, у решті епізодів французи, ніби відчувши, що проти них грають не так жорстко, почали нав’язувати силову манеру гри, виграючи при цьому багато єдиноборств. Також неможливо не відзначити, що шампанці мали кілька дуже небезпечних моментів, але вдало грав Морикишка. Тим не менш, той тиск, який французькі футзалісти намагались чинити на ворота львів’ян, почав давати свої плоди після екватору другого тайму, коли їм вдалося відіграти три м’ячі.

Тут не допоміг навіть взятий тренерським штабом «політехніків» тайм-аут. Більше того – почали «працювати» арбітри, які раптом захотіли вирівняти кількість фолів у обох команд (у португальців) вже було п’ять). Тому, чи варто дивуватись, що у деяких епізодах абсолютно звичайна боротьба трактувалась як фол у бік українців, у той час як порушення правил з боку французів ігнорувались? Ясна річ, що за такого перебігу подій галичани змогли набрати п’ять фолів. А враховуючи той факт, що рахунок був 6:5 на користь українських футзалістів, а грати залишалось мало часу, то будь-який контакт міг би стати фатальним. За 40 секунд до кінця другої половини зустрічі арбітр таки знайшов привід для шостого фолу – гравець французької команди прийняв м’яч на «стовпа» у штрафному майданчику львів’ян і, одразу відчувши натяк на гру з боку нашого футзаліста, впав. Абсолютно «лівий» пенальті, якщо чесно. На щастя львів’ян, Войтовий відбив цей 6-метровий. А вже за три секунди після цього у ворота французів був призначений 10-метровий, який, щоправда, нашій команді не вдалося реалізувати. Тим не менш, галицьким футзалістам вдалося відстояти цю мінімальну перевагу в рахунку та перемогти. Щоправда, такий результат може негативно вплинути на подальшу боротьбу за вихід у чвертьфінал. Але про це ми подумаємо пізніше.

Наступний матч у рамках групового турніру «Львівська політехніка» зіграє 18 липня. Суперником галичан буде команда-господар змагань, університет Міньйо.

Університет Шампаня (Франція) – НУ «Львівська політехніка» (Україна) – 5:6

Голи «Львівської політехніки»: Пелех (2), Легендзевич, Радевич, Гасюк, Панасюк

Склад «Львівської політехніки»: Морикишка, Войтович – Радевич, Пелех, Панасюк, Ковальчук – Гасюк, Ременець, Легендзевич, Косий

5 x 5

Автор статті: Terentyev.