А далі обіцяний пост про найдовшу подорож вашого автора на велосипеді протягом останніх двох років.

Велосипедним спортом займаюся давно, бувало за день проїжджав і 50-ть кілометрів, але це було колись. Потім на деякий час я закинув це діло, але, як бачите, знову вернувся.

До виїзду в Підрясне, максимум за день проїжджав 32-33 кілометри. У даному випадку вийшло більше.

Напередодні вашому автору зателефонував приятель і запросив в гості у село неподалік Рясне. Спершу думав їхати автобусом, але ж по причині карантину регулярні не курсують. Довелося скористатися послугами велосипеда.

Подивився в інтернеті відстань. Дядько «гугл» намалював мені 20-ть кілометрів в одну сторону. Як виявилося згодом, спідометр на кермі показав мені цілих 20-ть.

Розпочалася моя подорож з ентузіазму. Сил було багато, калорії треба було спалювати, тому їхав дуже швидко. І це, незважаючи на те, що надворі було досить таки спекотно (+28). Та, і стрімкий підйом по розваленій Шевченка теж дався взнаки.

Все змінилося після Янівського кладовища. У зв’язку з ремонтом вулиці Шевченка рух транспорту на ділянці Левандівська-Шевченка паралізовано. Можна ходити пішки, або ж їздити на двохколісному.

Далі була дорога на Рясне. В принципі, їхати було непогано. Хоча, увімкнув свою турбопередачу. Більше 30 стараюся не їздити, а з «турбо» розвинув її до 35-40.

Важче їхати стало після повороту на Рясне-2. Зона комфорту завершилася й довелося відчути себе спринтером на трасі Львів – Краковець разом із вантажівками, автомобілями…

Якщо чесно, там «втикати» не треба, а їздити виключно по правилах і обов’язково з шоломом на голові. Були такі ділянки дороги, коли їхав фактично з автомобілями.

Щоб наші читачі розуміли з центру (Галицький ринок) я заїхав за якихось хвилин 50-ть.

Назад дорога була ще важчою.

по-перше, випав дощ і було слизько;
по-друге, по іншій сторони дороги від Рясне – 2 і до Шевченка нема велосипедних доріжок;
по-третє, після проїханих 30-ти кілометрів почала відчуватися втома.

40 кілометрів за годину я не їхав, а більше відпочивав.

Тому, дорога назад зайняла у мене більше 90 хвилин.

Коли приїхав додому, то розумів що накатався. Попереду нові випробування, тому треба себе поступово готувати до них.

Автор статті: Vorobus.