У кожного класного рок-колективу рано чи пізно трапляється такий момент, коли музиканти залишають у чохлах електрогітари та починають грати в акустиці. Хтось грає акустичні концерти, коли настає певна творча криза, і тоді можна дати нове життя старим пісням.

А хтось просто хоче порадувати своїх шанувальників новим та незвичним саундом, і, можливо, десь поекспериментувати. Той концерт, на якому мені пощастило побувати, не входить у жодну з цих категорій. Хоча, можливо, частково для гурту «Тінь Сонця» це і є одночасно і експеримент зі звуком, і можливість дати нове життя старим, перевіреним часом пісням. Але тут ще так сталося, що це був перший в історії «тіней» акустичний концерт. До того ж, маючи у себе такого барабанщика, як Пилип Харук, який може деякий час побути справжнім шаманом перкусії, такого мультиінструменталіста, як Антон Которович, який може не тільки на електрогітарі запалювати, а і віртуозно грати на скрипці, а також скромного бандуриста Влада Ваколюка – тут, як кажуть, усі зірки зійшлися. І перший акустичний концерт гурту «Тінь Сонця» відбувся!

Одразу скажу, що цей концерт мав би відбутися 26 вересні, але через день жалоби, пов’язаний з трагедією у Чугуєві, цей захід перенесли на 4 жовтня. Про це ми поговоримо окремо, але зараз – про емоції…

Деякі з пісень в акустичному варіанті мені вже пощастило почути під час онлайн-виступу «ТС» на День музики, який можна було подивитись на Ютубі (а там виступали далеко не останні люди – наприклад, Тарас Компаніченко, а також Леся Рой з гуртом «Телері»).

Тому, я трохи мав уявлення про те, як вини виглядатимуть в акустиці. До того ж, в анонсі до цього заходу музиканти «ТС» показували акустичний варіант легендарної «Козачої могили» (хто не знає – одна з найкращих пісень гурту «Тінь Сонця»). Тим не менш, кожну пісню я на цьому концерті відкривав з іншого боку – більш тихого. Пам’ятаєте, колись у «Океану Ельзи» була акустична програма з симфонічним оркестром, яка мала назву «Тихий Океан», яка ще й стала альбомом? Ось щось подібне було і цього разу, тільки це була, мабуть, «Тиха Тінь Сонця».

І вона розквітала новими яскравими барвами на сцені «Volume Club» (до речі, саме тут наразі працює майже вся команда з клубу «Барви», який довгий час був Меккою київської рок-сцени, адже там виступали як гурти-початківці, які потім стали відомими, так і зубри вітчизняного року, і, до речі, саме «Барви» відкрили колись для столичної публіки «Тінь Сонця» – це сталося 27 лютого 2003 року).

Були на цьому концерті і несподіванки. Зокрема, Сергій Василюк з відблиском інтриги представляв одну з пісень, яка стала, мабуть, найвідвертішим акустичним експериментом. Мається на увазі пісня «Спалена земля», яка у новому звучанні була дуже цікавою. І скажу чесно – я впізнав цю пісню з перших нот, тому що я дуже люблю в цій пісні гітарне соло Антона Которовича.

Зараз же воно було покладене на бандуру та блискуче виконане Владом Ваколюком. Також до несподіванок можна віднести і нові пісні гурту. Складалося таке враження, що і «Заколисав» (на слова Сашка Кучеренка), і «Моя Україна» (на слова Михайла Коваля) наче написані саме для акустики – вони були зіграні дуже ніжно та чуттєво.

І можна сміливо заявити про те, що акустичні варіанти цих пісень анітрохи не поступаються «електричним» версіям, які вже були записані на студії та офіційно презентовані. До речі, хоча Сергій Василюк зі сцени сказав, що пісня «Моя Україна» – це прем’єра, але на згаданому мною онлайн-виступі, присвяченому Дню музики, «Тінь Сонця» вже виконувала цю пісню. Хоча, мабуть, більшість людей, які прийшли у «Volume Club», дійсно почули її вперше.

А от що стосується іншої пісні, то це дійсно була прем’єра. Річ у тім, що наступного дня, після жахливої авіатрощі під Чугуєвом Сергій Василюк написав музику на слова Василя Ковтуна. Так з’явилась пісня «Живі, як ангели». В авторському виконанні вона вже була представлена на Фейсбуці та у Ютубі. А от на концерті пролунала вперше.

Дуже хотілося почути в акустичному варіанті такі пісні, як «Дорога в ліс» та «Пісня Чугайстра». І не просто почути виконання цих пісень, а почути їх білоруською мовою – так би можна було підтримати тих білорусів, які зараз протистоять режиму Лукашенка. Однак, на жаль, вони не увійшли у сет-лист. Натомість, було дуже приємно почути в акустичному форматі легендарний «Меч Арея». І ця пісня традиційно стала лакмусовим папірцем усього концерту. Так, після того ще було виконання на біс таких пісень, як «Додому» та «Місяцю мій». Але акустичний «Меч Арея» по-справжньому зробив весь вечір.

Під час концерту від шанувальників пролунала ідея записати акустичний альбом. Ідея непогана, але я спробую її розвинути – було би непогано зробити й акустичний тур Україною. Але це якщо і буде можливо, то, мабуть, після великого осіннього «електричного» туру, який мав би бути весняним, але пандемія коронавірусу та карантин зламали всі плани. Тому, спочатку будемо чекати на великий всеукраїнський осінній тур від гурту «Тінь сонця». А там, можливо, і дійсно після цього буде великий акустичний тур?

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, спеціально для Vorobus.com

Автор статті: Terentyev.