В книзі Світлани Талан «Букет улюблених квітів» дуже цікаві другорядні герої – Лізка та Микола.
Лізка – жінка, яка в молоді роки «полюбляла гучно погуляти й добре хильнути».
Микола «майже все свідоме життя провів за гратами».
Вони зустрілися в поважному віці. Між ними зародилися теплі відносини, які їх позитивно змінили. Як казала Лізка: «…ми зустрілися вчасно. Іноді треба життя прожити, аби зробити висновки та знайти того, кого шукав”.
Миколі подобалася Лізка такою, якою вона була: з мережкою зморшок на обличчі, без кількох передніх зубів. Його обличчя сяяло радістю, бо вона з ним радилася, питала дозволу, чекала на відповідь…
А ще їм допомогло чорне цуценя. Микола ніжно говорив: «– Усе живе потребує і уваги, і ласки, і любові».
Микола розумів, що не можна розчаровувати близьких тобі людей, і навіть цуценя: «– Воно може подумати, що потрібне тобі, а дати надію, аби потім відібрати… Це боляче, Лізко, навіть для собаки».
І назвали Лізка та Микола цуценя не Найда, а Доня. Це теж багато про що говорить.
Книга Світлани Талан «Букет улюблених квітів» (– Харків, 2019) знаходиться у фондах Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки. Ласкаво просимо!
Автор статті: Наталя Звольська.
Написати коментар