Після нетривалої паузи продовжуємо радувати наших читачів новими публікаціями на ресурсі що зараз переглядаєте.

І наступний пост буде про велосипедні подорожі. Ах же ж той Воробус вдарився у них. Якщо не катаюся, то не катаюся, а ось коли лише на нього сідаю, то можу їздити до ночі. Ось і вчора вийшов з будинку в обід, а повернувся близько опівночі.

Думали ми з Юліаною та Ігорем куди б це поїхати й на цей раз обрали парк Залізна вода. Пригадуєте колись туди ваш автор ходив з фотоапаратом і все фотографував. Цікаво було приїхати туди велосипедом і подивитися що тут і як. А ще ми хотіли знайти міфічне озеро біля гуртожитків на Тернопільській. Не знаю чому, але щось мене на озера також пробило.

До речі, перед тим, як заїхати у парк, ми змінили трохи маршрут. На цей раз поїхали вулицею Драгоманова.

Там так спокійно й такі класні будинки можна побачити. Так, дорога, де-не-де, не вогник, але їхати можна. Далі спуск до Стрийського ринку і виїзд на нормальну велосипедну доріжку, яка вивела нас до входу у парк.

Стали, дивимося на парк, виглядає міфічним. Я ще пожартував що тут можуть зайчики бігати. Цікаво чи є зайчихи. Але, нас двоє і ми з велосипедами крокуємо далі.

За декілька хвилин опиняємося на центральній алеї. Людей тут не бракує. А чому би й ні? Треба не те що пробувати гуляти, а гуляти стовідсотково. Проїжджаємо народ і зупиняємося на цікавому місці (головне фото), яке я назвав нашим коронним. Поки подруга пішла фотографувати квіточки, я посидів на самоті, подумав над життям, попиваючи чаю.

Починає падати дощ і вечоріти. Проте, ми не здаємося, а їдемо далі. Треба ж знайти озеро.

Кажуть, що воно знаходиться десь за гуртожитками на Тернопільській. Ліземо сходами вверх, а далі тітка з навігатора радить нам звернути праворуч. А ось і озеро, і наш колега Ігор, який доєднався до велопокатульок.

Які враження від озера? Та ніякі, це не озеро, а смердючка. А уявіть собі його почистити, гарно облаштувати, яка б тут була краса.

Довго не засиджувалися на цьому місці, адже ще хотіли потрапити до фонтану в Стрийському парку. Звичайно, що плани вдалося втілити в життя. Як же там гарно ввечері. У мене навіть виникла ідея скопіювати дівчинку з групи «Хуй….й Львів» і залізти у воду.

Не час, напевно, зараз. По чаю, балачки про все що лише можна й пора вертатися у свої домівки. Холодає… Далі зима….

Автор статті: Vorobus.