«НЕ НАРІКАЙТЕ НА ДОЛЮ, РАДІЙТЕ КОЖНОМУ ДНЮ»: КНИГА СВІТЛАНИ ТАЛАН «ЗЛОВИТИ ПРОМІНЬ ЩАСТЯ».

Головні герої роману Світлани Талан «Зловити промінь щастя» – «діти війни». Цю назву вони вважають неправильною, бо війна «проковтнула» їхнє дитинство.

Перші роки після війни змусили їх дивитися голодними очима на залишені на полі колоски, оладки з картоплі-«гнилушки», а велике стигле яблуко вважати розкішшю.

Змучені тяжкою працею в колгоспі, неграмотні, їхні батьки хотіли, щоб діти мала іншу долю. Тому послали вчитися.

Під час навчання молоді люди знайшли одне одного і в день одруження навіть не думали про золоте весілля. Їм здавалося, що його справляють на схилі літ бабці та дідусі, які вже від старості несповна розуму. Вони й гадки не мали, що п’ятдесят років пролетить «як п’ятдесят днів»: в роботі, в чергах, з талонами, купонами, в надії на своє житло, з особистими проблемами.

Не вспіли оглянутися, як з’явилися онуки в «американських» джинсах, які ніколи не бачили постолів, так як їхні дідусі й бабусі, які не мають уяви, як це бути на власному весіллі в звичайному ситцевому білому платті, писати у школі не в зошитах, а між рядками старих газет.

«Дітям війни» з роману Світлани Талан було важко. Але вони навчилися отрушувати все те, що заважає по життю, не нарікати на долю, радіти кожному дню, помічати непомітне, кохати одне одного за вміння бачити гарне серед поганого.

Ловімо й ми свій промінь щастя, бо життя спливає миттєво. І нехай все у нас буде добре.

Наталя Звольська (бібліотекар-методист відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ)

Автор статті: Наталя Звольська.