18.03.2010 р. 
Не встигли ми попрощатися із Старим роком, відсвяткувати День Валентина, 8 березня і так далі як Ми підходимо поступово до нового свята, а саме Великодня. Цього року його святкувати будемо 4 квітня. Досить рано у порівнянні із минулими роками.
Традиційно кожний свідомий християнин повинен у час Великого посту, що зараз триває, посповідатися і по причащатися.
Сьогодні мова піде саме про сповідь.
Як, коли сповідатися? Як до неї підготуватися?
Сповідь – це одна із семи святих тайн. До них також відносяться:
Хрещення, Миропомазання, Пресвята Євхаристія (Тіло і Кров Ісуса Христа під виглядом хліба і вина ), Єлеопомазання, Священство і Подружжя.
Також у церкві існують шість заповідей церковних, згідної однієї з яких: «Кожного року, бодай раз, в Пасхальному часі сповідатися і причащатися».
Сповідь – це покаяння за минулі гріхи перед Богом, але при цьому має бут присутній священник. Йому Ви розказуєте свої гріхи і він визначає їх ступінь важкості і назначає покуту. Це молитви, які потрібно відмовити християнину за прощення гріхів.
Сповідатися – це Вам не йти на ринок чи ще деінде. Тут потрібно щиросердно зізнатися у своїх вчинках і просити прощення своїх гріхів.
Перед тим як іти до сповіді Вам потрібно до неї підготуватися. Досвід у Вас напевно є, адже ще у дитинстві Вас батьки ведуть до першої сповіді. Переважно це відбувається разом із шкільним класом.
Отже, при підготовці варто обдумати гріхи, якщо забуваєте, то можна виписати на листок, є варіант порівнювати свої вчинки із Десятьма Заповідями Божими, щоб Вам легше було визначити свою провину. Якщо Ви вже прийшли сповідатися, то кажіть правду, нічого не приховуйте, інакше не позбудетеся гріхів. Священнику Ви можете всього не сказати та Бог знає все.
Сповідь відбувається у храмах або ввечері або зранку. Це може бути як до Служби Божої, так і у її процесі. На неї потрібно йти із голодним шлунком. Ясно, що ввечері Ви такого не зробите, але зранку думаю навіть немає що думати.
Краще іти сповідатися не в останній тиждень, а заздалегідь, бо потім багато людей та і кажуть, що в останній тиждень сповідаються люди, що мають важкі гріхи. Не знаю наскільки це правда.
Приходите до священника по черзі, людей переважно є багато, і сповідаєтеся. Уважно слухайте покуту, яку скаже Вам Священник. Якщо не почуєте перепитайтеся, нічого страшного не станеться.
Опісля після Служби Божої відбувається Причастя. Ні в якому разі не пропустіть його. Під час нього Ви отримуєте від священника хліб з вином.
Все, опісля цього можете вважати, що Ви висповідані. Ясно, якщо молитви покаянної (покути) ще не відмовили, то ще ні. Все залежить від важкості ваших гріхів.
Пам’ятайте – один раз в рік посповідатися повинен кожен свідомий християнин.
Автор статті: Vorobus.
Вибачте, я знову побуду цинічною занудою: не розумію змісту всього цього дійства і отже свою участь в ньому вважаю лицемірством з свого боку. А лицемірства я не люблю понад усе. Пояснюю, що для мене лицемірство: коли хлопи в селі чемно в неділю стоять в церкві а потім бухають до усрачки на діскатєці, матом гнуть шо жеківці і ходять ну будови багатших цеглу тирити.
А ще стосовно гріхів. Що робити якщо думка церкви і моя щодо списку гріхів розбігається?
Кожен має право мати свою думку відносно сповіді. Ходити на сповідь чи ні, це вам вирішувати. Ви повинні самі відчути, що вам потрібна сповідь. Не маючи такого відчуття вам нічого робити в церкві.Бо щоб сповідатися, вам потрібно вірити, а на це не кожен здатний.
А тобі myroslav, раджу на початок прочитати уважно молитву Вірую.
Пiдтримую Mирoслaвa, сaм бaчив тaкиx “святиx”, сьoгoднi вiн в цeрквi xрeститься, a зaвтрa блaтує як oстaннє чмo. З Aрxiвaрiусoм тeж пoгoджуюсь нa рaxунoк тoгo щo людинa мaє йти спoвiдaтись тoдi кoли вiдчувaє в цьoму пoтрeбу, тoму i ввaжaю мaрaзмoм пoxoди мoлoдшиx клaсiв дo цeркви нa спoвiдь, ну скaжiть мeнi, якi грixи мoжуть мaти тaкi дiти? був нeчeмний? нe рoбив урoки? нe слуxaвся мaму? Taк сaмo дoбивaє тe щo пoстiйнo всe бaзується нa якиxoсь чiткo визнaчeниx прoцeдурax, тут тaкi прaвилa, тaм тaкi, всe цe зaвaжaє прoстiй людинi зaйти в цeркву i зoсeрeдитись дiйснo нa спiлкувaннi з Бoгoм, нaтoмiсть всi тiльки зoсeрeджeнi нa тoму щoб прaвильнo викoнaти прoцeдуру, щoб тaм нa тeбe xтoсь кoсo нe пoдивився.Я рoзумiю щo вaжливe дуxнoвнe виxoвaння, ну aлe i здoрoвий глузд тeж трeбa мaти
Я з Вами не згідний. Якщо Ви християнин, повинні ходити до церкви і дотримуватися канонів Божих.
Хоча я ціную думку кожного. У мене своя у Вас інша.
З чим згідний це з тим що пють опісля Служби, а ще якщо потім ідуть повз церкву і навіть шапки не знімуть або не перехрестяться і ще можуть харкнути. 🙁
myroslav, Stakeholder! Якщо не розумієте тайни сповіді і обовязку причастя, то краще не триндіть.
Не вам і не мені обговорювати канони церкви та їх виконання іншими. Традиція, що сформована більше 2000 років тому витримала усі цивілізаційні перепетії дійшла до нас, а МИ, бачите, такі розумні і ставим це під сумнів. Це вершина зарозумілості!
zars, якщo ти нe пoмiтив тo ми нe прo цeркoвнi кaнoни гoвoрили a прo їx спийняття людьми
Дам вам декілька порад друзі. Найперша нехай ваша ліва рука не знає, що зробила права. Пішли Ви на сповідь, зробили добре для своєї душі, не пішли, ваша справа, але не треба тут інших баламутити, “зводити своїм філософствуванням”. Порада друга: Не дивіться на інших, пють вони чи не пють, а дивіться на себе. Інколи в алкоголіків менше гріхів ніж у непющих. Звідси випливає і третя порада: не рахуйте чужих гріхів, а рахуйте свої.
Ну з порадами досить, а я тут анегдот про алкоголіків згадав. Отже, священик після смерті потрапляє до врат раю, стукає, йому не відчиняють. Він похнюпившись сідає біля врат і чекає. Бачить, підходить до врат мужик. Мужик – останній алкоголік, світ таких не бачив. Мужик підійшов і його одразу пустили у ворота. Священик, збентежений, знову підбігає до врат і гукає: чого ви того останнього алкоголіка пустили, а мене, священика, який дотримувався усіх постів, подавав милостиню, робив всякі добродійства, заставляєте тут чекати. І з врат йому відповідають: А ти знаєш скільки людей покаялося, поки той п’яний алкоголік віз їх в автобусі, більше ніж тих, які слухали твою проповідь в церкві.
І так буває. Але ще раз повторюю: не треба засуджувати нікого ні алкоголіків ні священиків, а якщо ви це робите, то вже самі маєте принаймні одну причину йти до сповіді.
І ще одне зауваження до Воробуса. “Під час нього Ви отримуєте від священника хліб з вином” – Воробусе, який хліб з вином. Хлібом з вином причаститися можещ сам вдома, а в церкві причащають Тілом і Кров’ю Христовою.
myroslav: насправді християнська церква каже лояльно ставитись до інших релігій (хоч в самої це трохи погано виходить), тому насправді краще мати свій список гріхів, ніж жодного. Це і буде твоя релігія. Головне, щоб це не заважало жити іншим: убивство і крадіжку, я думаю, ти зі списку не викидатимеш 🙂
human, та я нікого не баламучу, це ж справа кожного особиста.
Ну а ось про гріхи: не можу вважати гріхом те, за що мене совість не мучить. Збрехав людині – соромно, красти навіть не пробував, бо точно соромно буде. В той же час розбити ніс бидлу, що хоче в мене телефон забрати, чи нап’ється і починає махати кулаками – як по мені святе діло. Рівно як і помста щось зроблене спеціально. А церква вчить все терпіти і другу щоку підставляти. Навіщо? Ну а ще морально-етичні церковні закони, щодо ліжка до шлюбу скажімо. Теж цього не сприймаю.
Виходить до сповіді мені ходити не можна, бо ж з священником про таке можна тільки в фільмах американських поговорити. Наш від церкви відлучить мабуть. Був свідком як священник дівчину за намальовані нігті сварив, ніби це головне.
Ну і ще дрібна побутова історія, що часто трапляється: їхав трамваєм на роботу, посеред Дорошенка маршрутка намертво заглохла. З 4ох трамваїв, що чекали поки маршрутка від’їде вийшло аж троє людей (дід і два студенти) аби допхати її до повороту. Решта пішли геть або сиділи в трамваї, чекали. Думаю, більшість з них слухняно ходить в церкву щонеділі, сповідається перед Паскою і обіцяє бути добрими християнами. Це хоч і дрібне (бо на прикладі дурного трамваю і затору), але лицемірство.
myroslav, українська менталність змінилас пілся СРСР. До того українці були доброзичливими людьми, і такими залишились досі в глибині душі, ну скажемо дуже глибоко. А я візьму на себе великий гріх і вкажу на твій гріх: ти постійно всіх осуджуєш в лицемірстві.
Це щодо сповіді: сповідь в православній церкві, наголошую в православній, проходить не в формі діалогу, а в формі покаяння. Ти не повинен обговорювати свої гріхи, а визнавати їх. Якщо ти не маєш гріхів то ставай в церкві на тетрапод замість ікони і ми будем до тебе молитися. Чикотіло теж не визнавав гріхом те, що він робить, але це не робило його безгрішним. Про совість ти влучно зауважив, але совість буває різною. В одних людей болить за зроблений вчинок серце, а інші цим вчинком хваляться. Церковні етичні норми, як ти кажеш, не з потолка писалися. Завжди знаходилися люди яким ції норми не подобались бо заважили творити їх чорні справи. Сюди можна віднести гоніння римських імператорів, гоніння на церкву тоталітарних режимів та сучасно тенденція створення сект.