Минулої гри нашої збірної, я, як і анонсувала, була на морі. Моя любима Затока.

Ввечері гра, в обід ми на пляжі. Пиво, креветки, плани на вечерю і мрії про перемогу.

Пляж. Море тепле, сонце і купа людей. Майже кожна компанія має колонку. Із репертуару – “кайфуєм”, “любімка” і ще якась музика, яку я чула в дітей у лайку чи тіктоку.

І тут я вирішила послухати щось українське – – нашу улюблену Чорногору. Колонки у нас не було, тому просто включаю в ютюбі на телефоні.

Я послухала, підспівала, патріотизм після цієї пісні зашкалює, аж тако з живота до горла піднімається
Відразу після “Чорногори” ютюб підтягує Мозгового з його “не в тому річ”, тут вже інші почуття – вже любиш не лише Україну, але й всіх людей на світі).

І наступне, що пропонує ютюб – оця класична “Червона рута” у виконанні Івасюка, Зінкевича і Яремчука.

На цей момент пива було випито достатньо і у моїй голові созрєває план. Не просто план, а ціла картина, уже змонтоване відео: сьогодні ввечері весь стадіон співатиме “Червону руту”, а зараз я так організую, що її ще весь пляж буде співати.

Це все люди знімуть на телефони, закинуть у соцмережі, буде купа лайків і перепостів – ще ніколи весь пляж не співав “Червону руту”.

Колонки, як я казала, в мене не було, але був парєнь з” мєлафоном”, ну той, що на пляжі віщає: холодноє піво, крівєтки!
Я його покликала, взяла піво, крівєтки і його рупор позичила.

Вилізла на лежак, щоб мене всі бачили і чули і як старший (тобто єдиний, це ж затока, там нема їх) аніматор пляжу сказала щось таке не довге :”типу, друзі, ввечері збірна гратиме, всі співатимуть, то чом би нам не порепетирувати”.

Ні, я не співала, бо знаю, що не вмію. Я просто включила на телефоні і підсунула до рупора, щоб голосно було. І завмерла в очікуванні – ось вона хвилина слави: підспівуйте, знімайте, постіть!).

Жодна людина не підспівала. Жодна!
Мої двоє старших дітей від сорому втікли в море.

Я плакала від образи, а хлопець з мєлафоном годину з нами сидів. Казав, що ми такі цікаві, розпитувався про Львів і продавав нам пиво по собівартості.
Жодна людина. В Затоці. У день футболу. Червону руту.
У той час, коли на стадіоні її може 30 тисяч співати.

Пильнуйте своє оточення і бережіть тих, хто з вами може співати Червону руту.

Автор статті: Yuliana.