Перед тим, як розповісти про нашу екскурсію печерою Оптимістична буде пост про жадність Ігоря Воробуса. Обіцяв своїм колегам що напишу на дану тему статтю, свого слова дотримуюся.

Отже, коли ми лише збиралися в найдовшу гіпсову печеру світу, то ще під час домовленостей за екскурсію мене повідомили що можна взяти одяг та спорядження на прокат. Ціна такого питання вартувала – 200 гривень. У вартість входить шолом, ліхтарик, спеціальний костюм, рукавиці та, увага, взуття. Потім ви зрозумієте чому я зробив наголос на цьому слові.

І тут до вашого автора прийшло натхнення, а саме я вирішив зекономити. Думаю, якщо я маю декілька атрибутів спорядження, то чому я маю його брати на прокат. Щоб наші читачі розуміли, шолом (каску) я мав, штани також, за рукавиці мовчу.

Приїхали ми до будинку, в якому живуть організатори екскурсій, зайшли переодягатися і мені зразу сказали, що моє взуття та ліхтарик не годяться. Я лише посміхнувся, відповівши, що знаю що роблю.

Йдемо собі до печери, гід відчинив двері, зайшли у печеру й у мене відразу ж почалися проблеми. Мій ліхтарик дійсно погано світив. Тут треба більш потужніші. Але, це ще було терпимо, адже попереду йшли мої колеги, які мали нормальне світло. Екскурсія тривала, поступово ми долали кілометри дистанції й раптом я чую що під нами стало мокро. А це, за словами екскурсовода, наслідки дощів, які підтопили печери.

Йду далі й розумію що мене «засмоктує». Дивлюся під ноги, а у мене пів чобота у цій глині, ти хочеш витягнути «шкар», а таке враження що я став у бетон. Таки витягую й розумію що підошви немає.

Що ж робити? Назад повертатися точно не хочу. Далі йшов то на одній нозі, то зв’язував «шкар» шнурівкою. Одним словом, було дуже весело. Не сказав би що було холодно, але трохи напряжно. Будете сміятися, але по дорозі назад на тому ж самому місці я загубив і другу підошву. У підсумку, вийшов з Оптимістичної фактично босим.

Тому, моя вам порада, читачі блогу, якщо хочете побувати в найдовшій гіпсовій печері світу, обов’язково беріть на прокат взуття. В іншому ж випадку будуть проблеми. Де ж я міг подумати що взуття, яке пройшло гори, зимову Говерлу «піде спати» на Тернопільщині.

Автор статті: Vorobus.