«Камертон Різдва – вечірня зірка, тиха коляда, світ казки, дитинства, нотка мінору, ностальгії» (Андрій Содомора. Бесіди п(р)одумки. – Львів, 2018. – С. 121).

Перша зірка, що бачимо на небі, заглядаючи у вікно перед самим Святим Вечором, сповіщає про народження у наших душах маленької Дитини Ісуса, який прийшов спасти цілий світ. Тиха коляда шанує ніч. Незвичайну, святу. Приходить у світ Божий Син. Але – немовлям, сон якого оберігаємо, але, одночасно тихо співаємо з Марією, ангелами, прославляючи Христа.

Світ казки, дитинства притягає. Недаремно Ісус прийшов у світ немовлятком. Щоб дорослих пригорнути до себе, як дітей, і подарувати Нову радість для усіх. Нотка мінору, ностальгії гірчить і робить лагіднішими. Сумно усвідомлювати, що хтось з найрідніших людей вже не сяде за святковий стіл, бо відійшов у вічність.

Виринають дитячі спогади. Так, як в уривках вірша Андрія Содомори «Лиш снігу скрип і тиха тиш морозна»:

«…Десь чути коляду,

Дитячий спів.

А звідки? Хто-зна, хто-зна.

На голос той іду.

Ні тих доріг, ані дороговказу,

Як добрести туди?

Той вітер-сніговій, прислужник часу

Позамітав сліди.

Але веде колядка провідниця.

Не зб’юся із путі.

Накритий стіл, свіча, пахуча глиця.

Дух сіна, смак куті…

Зернини днів перебираю

Яка ж далінь – зернина та.

Але й тепер її чекаю,

Бо, видно, добре проросла…».

Фото:

Модест Сосенко. «Різдво Христове». 1913 р. Полотно, олія (НМЛ ім. Андрея Шептицького)

Підготувала Наталя Звольська

Автор статті: Наталя Звольська.