Як відомо, завтра збірна України з футзалу гратиме проти збірної Росії у рамках півфіналу Євро-2022. Матч принциповий як зі спортивної, так і з політичної точки зору. Багато хто каже, що треба не дивитись на політичну складову цього матчу та просто виходити на гру, грати та перемагати, і що спорт має бути поза полікою. Однак, на жаль, це давно не так. І я наведу кілька прикладів.
1. Олімпійські ігри 1936 року, які проходили у Берліні. Адольф Гітлер не став потискати руку чорношкірому переможцю змагань з легкої атлетики.
2. Чемпіонат світу з футболу 1938 року. Після фінального матчу, в якому зустрічалися збірні Італії та Угорщини, воротар угорської збірної Йожеф Сабо сказав, що задоволений собою, адже врятував від смерті одинадцять непоганих хлопців. Річ у тім, що перед поєдинком у стан збірної Італії надійшла телеграма від Беніто Муссоліні з трьома словами: “Перемога або смерть”. Результат – перемога Італії з рахунком 4:2.
3. 1958 рік. Збірна Радянського Союзу з баскетболу відмовилась грати проти збірної США за вказівкою Микити Хрущова.
4. 1960 рік. Тепер вже збірна Іспанії з футболу відмовилася грати зі збірною СРСР за вказівкою Франко. А це, між іншим, був чвертьфінал першого в історії чемпіонату Європи. Микита Хрущов був обурений та заявив, що Франко з позиції правого захисника забив у власні ворота. Тоді, до речі, збірна СРСР стала першим чемпіоном Європи завдяки голу у фіналі з Югославією від Віктора Понєдєльніка.
5. Чемпіонат світу з футболу 1974 року. Історичний матч на мюнхенському “Олімпіаштадіоні” між збірними НДР та ФРН. Легендарний гол Юргена Шпарвассера, який цілком реально міг би коштувати Гельмутові Шону посади головного тренера збірної ФРН, якби Західна Німеччина потім не виграла чемпіонат світу, здолавши збірну Нідерландів завдяки голам Пауля Брайтнера (з пенальті) та Герда Мюллера.
6. “Вічне протистояння” між “Жальгірісом” та “ЦСКА”. Особливо у 80-х роках минулого століття. Багато хто стверджує, що перемоги “Жальгіріса” над “армійцями” суттєво наблизили Незалежність Литви.
7. Хокейні протистояння між збірними СРСР та Чехословаччини були надто принциповими після “Празької весни” 1968 року. І вони залишаються такими й досі, коли грають між собою збірні Чехії та Росії.
8. Ну, і не можу я не згадати легендарний матч між бєлградською “Црвєною Звєздою” та хорватським “Динамо”, вчинок Звоніміра Бобана, який заступився за хорватських “ультрас” у розбірках з “Деліє”. Історики стверджують, що саме цей матч став похтовхом до війни та боротьби Хорватії за свою Незалежність. Тому, не дивно, що у роздягальні збірної Хорватії після перемоги над збірною Росії, котра, як відомо, підтримує Сербію (як правонаступника Югославії), лунали не тільки вигуки Огнєна Вукоєвича та Домагоя Віди “Слава Україні!”, а й пісня, яка надихала хорватських вояків на перемогу у війні з сербами – “Za dom spremni” (знаю, що цю пісню дуже любить Сергій Василюк).
9. Не можу не згадати про теракт на Олімпійських іграх 1972 року в Мюнхені, коли постраждала ізраїльська делегація, адже тоді відносини Ізраїлю з Палестиною та деякими мусульманськими країнами були надто напруженими.
10. Останній факт, мабуть, багато хто пам’ятає. Це 2005 рік, коли Віталій Кличко мав проводити свій бій за звання чемпіона світу з боксу, і він вийшов з помаранчевою стрічкою на своїх шортах. Так він висловлював свою підтримку “Помаранчевої” революції. Зазначу, що тоді брати Клички у своєму відеозверненні до українців закликали голосувати за Віктора Ющенка, в той час як лідер збірної України з футболу Андрій Шевченко звертався до українців з проханням голосувати за Віктора Януковича.
Це десять фактів, які доводять, що спорт, на жаль, не поза політикою. Насправді їх набагато більше. Можна згадати, як росіяни на футбольному Євро-2020 хотіли, щоб на футболках збірної України не було напису “Слава Україні!” та зображення українського Криму. Можна згадати, як Предраг Міятович висловлював протест проти обстрілу Югославії та Косова у 1998 році. Можна згадати, як збірна Югославії з футболу через війну не була допущена УЄФА на чемпіонат Європи 1992 року, і замість неї поїхала збірна Данії, яка згодом і виграла той Євро. Та багато що можна згадати. Але факт залишається фактом: на жаль, сучасний спорт вже давно поєднаний з політикою.
Ну, а ми будемо вболівати за збірну України 4 лютого о 18.00 та будемо вірити в те, що команда Олександра Косенка вперше з 2003 року вийде до фіналу чемпіонату Європи з футзалу. Слава Україні!!!
Автор статті: Terentyev.
Написати коментар