Епопея з вулицею Пекарською триває. Не можу я піти звідси не завершивши розпочате діло.

Коротко про суть проблеми. Оновлена Пекарська функціонує, там повністю змінили дорожнє покриття, зробили дві велосипедні доріжки, насадили дерев, хоч і не багато, але зробили паркувальні місця.

Все було би чудово якби не один момент – рагулі-водії. Якими словами я вже їх лише не називав. Ну, не доходить до людей що саме від нас залежить культура міста, країни й так далі. Нагадую, свого часу автора блогу оштрафувала польська поліція за те, що він стояв на велосипедній доріжці й розмовляв по телефону. І штраф був не 100 гривень, а значно більше.

На фоні війни я би міг закрити очі на масове паркування біля готелю «Шерлок» (думаю що зробили вони парковку тут незаконно), але коли я побачив як зовсім юні діти їдуть законною велосмугою й через бидло-водіїв змушені виїжджати на проїзну частину, то офігів. Іншого слова підібрати я не можу.

Почав спілкуватися з водіями, питати чому вони так роблять. Вже втомився слухати їхні бредні, що вони не знали що там велодорога, що вони не мають де припаркуватися й так далі. Особисто я б ніколи не зупинився в таких місцях. Максимум – це просто висадив би пасажирів чи вантаж.

Вчора ввечері вирішили запитати адміністрацію готелю, клієнтів, яким чхати на наш побут, традиції чому вони паркуються у заборонених місцях. Як ви думаєте що вони відповіли? Вони замість того щоб спокійно від’їхати на вільні паркувальні місця почали хамити, казати що я їм шось винен, обзивати негарними словами, казати ніби ми – львів’яни винні у війні. У мене просто нема слів.

Але, нічого так завжди не буде. Вчора зі мною вийшов на зв’язок директор департаменту міської мобільності та інфраструктури ЛМП Олег Забарилов, який вже цього тижня обіцяв вирішити з проблемною ділянкою. Виявляється там ще мають поставити додаткові знаки для «тормозів» й направити інспекторів з паркування. Спеціально роблю паузу на декілька днів у цій ситуації. Займуся волонтерством, а вже за тиждень гляну як буде далі.

Не думайте, що я противник біженців. Та мені без різниці чи це наш водій з львівськими номерами, чи з сумськими. Для мене всі люди однакові.

Автор статті: Vorobus.