Дорога Сестро Кристо!.. Коли останній раз ми бачилися на Зеленій – чи могли ми припустити про ту велику руїну всього минулого, яка натягувалась і вже була так близько та все поглинула: і Зелену, і Сім’яничі, і Прилбичі, і життя Леосевих”, – писав у 1942 р. о. Климентій Шептицький до Софії Шембек (Матері Марії Кристі).

Той «останній раз» зустрічі Климентія Шептицького та Софії Шембек відбувся на вулиці Зеленій, 24, де колись мешкали приблизно в 1923-1939 рр. Леон та Ядвіга Шептицькі. Тепер тут знаходиться «Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека», в якій шанують пам’ять родини Шептицьких.

«Велику руїну» принесли Шептицьким радянські спецслужби, прихід Червоної армії: 22 вересня 1939 року арештували Яна Сильвестра Шептицького (1905-1980) в Дев’ятниках; 27 вересня 1939 р., на свято Воздвиження Чесного Хреста вчинили допит Леонові та Ядвізі Шептицьким, їхньому гостеві, римо-католицькому священикові Маріушу Скібневському, в Прилбичах, убивши пострілами в голову.

За день до розстрілу, 26 вересня 1939 р. Леон та Ядвіга Шептицькі перебували в Прилбичах. Один з дослідників родини Шептицьких Іван Матковський в книзі «Казимир граф Шептицький…» (- Львів, 2019. – С. 478) підкреслює, що саме в цей день, 26-го вересня 1939 року «Червона армія увійшла у Прилбичі. Цього ж дня маєток Леона Шептицького було оточено». Тобто, як тільки увійшла Червона армія у Прилбичі, одразу оточила маєток Леона Шептицького.

Іван Матковський звертає увагу на те, які припущення стосовно такої поведінки радянських спецслужб щодо Леона Шептицького та Маріуша Скібневського були у родини Шептицьких: «можливо, о. Скібневського поплутали з о. Климентієм… На цей час о. Климентій уже був призначений екзархом Росії та Сибіру» (таємно) (- С. 478); Леон приймав у себе в гостях у 1938 р. польських солдафонів, які «побили всіх його українських працівників» (Леон не мав жодної вини) (- С. 479).

Дослідник пише про шпигунів в найближчому оточенні Шептицьких: «… пізніше виявилося, що в найближчому оточенні Шептицьких не бракувало російських шпигунів» (-С. 478).

Іван Матковський звертає увагу на те, як закінчився для родини Шептицьких 1939 рік. Він підкреслює: «… начальник 5-го відділення ІІ відділу УДБ УНКВС у Львівській області Костянтин Черпаков 31-го грудня 1939 р. заводить комплексну агентурну справу під назвою «Ходячі». Фігурантами, окрім Митрополита та о. Климентія, стає їхнє найближче оточення: під оперативне стеження потрапляє 11 осіб» (- С. 480).

Невідомо, коли останній раз приходила на вулицю Зелену до Леона та Ядвіги Софія Шембек (Матір Марія Криста), але за дослідженням Івана Матковського брати Шептицькі востаннє бачилися в Прилбичах. Це було 4 серпня 1939 року з нагоди 73-ї річниці уродин Олександра Шептицького. «Ця зустріч братів назавжди залишилася на спільному фото. У реальному житті вони разом більше не зустрілись» (- С. 465). Першим серед них відійшов у вічність Леон. У цей час у вирі воєнних подій зникає його син Андрій Станіслав (1912-1940), «алюмн духовної семінарії у Львові» (- С. 477).

Автор статті: Наталя Звольська.