5.11.2023 р. 
Ігор Калинець.
Самотній геній сучасності…..
У цій осінній вечірній і темній вуличці, навіть листя додає їй світла. Вона перетинає всі людські стежки, а за високими мурами одної з кам”яниць живе самотній геній сучасності.
Ігор Калинець-мрійник і романтик таборів суворого режиму, поет Пермських концтаборів.
Його життя, схоже на новелу і драму водночас, на гру долі, в якій переміг поет, який утвердився в світовій літературі, як один з нескорених і геніальних водночас.
Довкола нього мистецький світ, який він творив все своє життя, заради того, щоб світ не зійшов з рейок, а мав шанс втриматися на орбіті…
На одній з вулиць нашого міста, живе самотній геній сучасності, поки світ живе суєтами і хаосом -він тримає його в своїх сонетах…
Ковтни мене, біла дорого,
ковтни мене, добра осене.
Запахло роменовим ромом
вітру мого стоголосся…
Вітер мій знов надимає
бандери дністрових лодій.
Вітер з нами, над нами,
з моїми полками в поході.
Вітер коням теребить гриви,
хоруговками грає на списах.
Вітер мій вірний гридень,
гридень князя Осмомисла.
Десь там княгиня в Путивлі,
чадо моє Ярославна,
мужу в поганські пустелі
вітер отецький послала.
Вітер загоїть рани,
вітер Вітчизною пахне.
Вітер з нами, над нами,
в поході з моїми полками.
Залізно йдемо у гущі,
несемо щити, як скрижалі.
З Галича вітер цілющий,
з Галича вітер державний.
Автор статті: Olena Bilous.
ковтни мене, добра осене.
Запахло роменовим ромом
вітру мого стоголосся…
Вітер мій знов надимає
бандери дністрових лодій.
Вітер з нами, над нами,
з моїми полками в поході.
Вітер коням теребить гриви,
хоруговками грає на списах.
Вітер мій вірний гридень,
гридень князя Осмомисла.
Десь там княгиня в Путивлі,
чадо моє Ярославна,
мужу в поганські пустелі
вітер отецький послала.
Вітер загоїть рани,
вітер Вітчизною пахне.
Вітер з нами, над нами,
в поході з моїми полками.
Залізно йдемо у гущі,
несемо щити, як скрижалі.
З Галича вітер цілющий,
з Галича вітер державний.
Написати коментар