Ще трохи і світло зникне….
Запаморочлива темрява ковтне напів холодний зал, і тільки тонкі промені прожекторів, відділятимуть минуле від реальності. За спиною почувся голос….
Ні це був не звичайний людський голос, це був голос з іншого життя, іншого часу….
Читати далі...
Останнім пунктом нашої подорожі, було село Заздрість, де стоїть родинна хата Патріарха Йосипа Сліпого. По різному Його величають і возвеличують у книжках, статтях, розповідях, проте одне з порівнянь мені запало в пам’ять найбільше, і здається є найбільш правильним.
“Патріарх Сліпий був тим, кого в часі історія назве невільним в’язнем радянських таборів і добровільним в’язнем Христа….”.
Сліди на піску.
Щороку, у сірій тиші вечора, у цей день я, як ніколи іду до Храму не поспішаючи.
Ступаю тихо, наче там, у жалобному церковному співі, оспівують Його присутнього, а шлях до храму, наче залишив на землі Його кров.
Правдиве значення цієї історії в житті діда я дізналася на роковинах його смерті. Шкода , що деякі речі , ми дізнаємося надто пізно , або не дізнаємося взагалі.
Часами дідусь згадував після якоїсь городової праці, що я колись: орав, сіяв, молотив, збирав урожай . Це частенько мені малій пролітало крізь двох вух і мало лишало для розуміння, тільки згодом , рік після його смерті я знатиму правдиве значення твоїх слів.
Читати далі...
Сорок казок Пустелі. Казка 16 . Синайські Гори.
Це велика область складчастості, що займає південну частину Синайського півострова у Єгипті. Утворилися вона в пізній період формування Нубійсько-Аравійського щита.
Піднімаються на гору, поступово з півночі (де розташовані сильно розчленовані кам’янисті шляхи- плато Егма і Ет-Тих висотою 500-1000 м) на південь, обриваючись потім крутими схилами до вузької піщаної низовини біля берегів Червоного моря.
Коли спека розчиняється над морем, пустеля затихає у прохолоді. Вона ще довго не засинає, а гойдає під великими зорями на солоних вітрах стомлене сонце, яке стомилося за день і теж прагне перепочинку.
Тоді в пустелі стає холодно, якось незбагненно і невимовно холодно. Так, наче в світі ти сам на сам з цим холодом, який дошкуляє і проймає навіть крізь зимову куртку.
Читати далі...
Весна , завжди непередбачувана пора. То весняне сонце розпалює жаром ранок, то захований в полях вітер нажене снігові хмари. От так крізь промені і хмари, ми дісталися Заздрості.
Одразу поспішили до церкви,яку вибудували свого часу Дичковські, а тепер тут молиться православна громада. Служба уже закінчилася, але в повітрі ще відчутно дим від кадила, і останні нотки хорових мелодій.
Читати далі...
Хто не опускав очі на дно морських глибин, цієї казки не зрозуміє. Та і я б не зрозуміла, якщо б не Гусам.
Це молодий дайвер Синайського півострова, який дуже любить своє море. Він знає кожен риф і кожен корал на ньому. Власне саме він, якось сам не розуміючи того, завів мене на глибину побачити морські глибини і все, що вони приховують.
Читати далі...
Ще у Львові читаючи всю програму де ми будемо жити, ходити, і подорожувати, ті люди, кого я вже знала з нашої команди я дуже чітко застерігала, що в програмі часто зустрічається чай з бедуїнами, обід в бедуїнів, справжній лукум з козячого молока в бедуїнів.
Читати далі...
25.05.2021 р. 
