Воробус взяв участь у турнірі пам’яті Миколи Ревуцького - Блог про Львів

Воробус взяв участь у турнірі пам’яті Миколи Ревуцького

Турнір Ревуцького

Життя наше коротке й завжди треба насолоджуватися кожними його миттєвостями поки ми є в цьому світі. До чого я веду?

Хто б міг подумати, що у віці 35-ти років раптово обірветься життя хорошої людини, сім’янина, футболіста, футзаліста Миколи Ревуцького. На жаль, але вже більше двох місяців його немає з нами.

Саме у пам’ять цієї людини 17 грудня друзями, колегами, одноклубниками було організовано футзальний турнір його пам’яті. На нього завітав і автор цих рядків, який у виступав у складі ФК «Галицька здоба».

Розпочалося все зі слів від батька Миколи, хвилини мовчання й після цього команди, а їх загалом було п’ять («УФАМ Львів», «Травматологи», «Друзі», «Західнадрасервіс» – авт.) кинулися у бій.

Вдаватися у деталі кожного поєдинку не буду, адже голів та комбінацій не бракувало. Додам від себе що думав у цей момент і що думаю зараз.

По-перше, приємно знову було взяти участь у турнірі. Нехай він і був не таким топовим, як змагання тієї ж бізнес-ліги чи Гранд, але все ж. Навіть більше, вдалося не лише постояти на воротах, а й провести тривалий ігровий час у якості польового гравця. А моїми партнерами, окрім діючих гравців «пекарів» Ярослава Писька та Сергія Тригубця були також люди, які свого часу виступали разом із Миколою Ревуцьким не лише за «Галицьку здобу», а й за «Benteler». Мова йде про Юрія Рабу, Андрія Яблонського, Миколу Матляка, Олеся Великого, Андрія Лалака, Володимира Котовича, Остапа Возного, Олександра Пилипчука. Не кожного дня ці люди можуть разом проводити час на ігровому майданчику.

Також читайте:   21 грудня - кінець світу: як вижити?

Згадав команду «Benteler» не просто так, адже саме в лавах цієї команди я з познайомився з «винуватцем» цього заходу. Як досі пам’ятаю слова Миколи, який мені неодноразово говорив, цитую: «Коли ти виходиш на майданчик, маєш забути за все й перемогти. Саме від тебе залежить результат команди».

Як виявилося згодом, класних матчів як із моєю, так і Миколи участю було безліч.

Повертаючись до турніру зазначу, що саме завдяки ньому ми – твої друзі, колеги зуміли знову і знову згадати тебе. Домовилися, що з року в рік будемо намагатися проводити турнір ще і ще раз і всіляко підтримувати батьків, дружину, дітей.

Спочивай з миром друже, Царство тобі Небесне.

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*