Все менше і менше часу залишається до 1 вересня, до початку навчання у ВУЗах і шкільних установах.

Початок навчання – це нові знайомства для когось, нові враження, старі друзі і викладачі. Як ж без них.

Сьогодні саме про них і поговоримо.

У дитячих садочках є вихователі, у школах – вчителі, у вищих навчальних закладах – викладачі.

Якщо чесно, вони всі на одну моду тільки назва інша. І вихователі і вчителі і ті ж викладачі хочуть нас чогось навчити, але відмінність у тому що з кожними із них ми зіштовхуємося на певному рівні свого розвитку.

Вчитися мусиш, адже не будеш в хаті ціле життя сидіти в інтернеті не знаючи навіть скільки буде 2 помножити на 2, тому ідеш спочатку в дитячий садок, потім у школу, а потім у ВУЗ чи скажімо училище.

Як тільки приходиш туди відразу ж починаються приколи. У студентів вони свої, а от із викладачами свої.

Зараз ви вже як вивчилися хіба можете згадати ваші «золоті» студентські роки і своїх викладачів. Хтось для вас був улюбленим, когось ви ненавиділи, бо воно ви казали якесь дурне, це як у кого.

Я також вчився у ВУЗі і як і у всіх були свої приколи.

За 5-ть років я побачив не одного викладача, хтось справив хороше враження, хтось ні, хтось симпатизував мені, а хтось навпаки.

Пригадую був у нас один викладач, перестрашений якийсь. У нього оцінку можна було випросити легенько, головне торгуватися. Мало хто із викладачів собі може таке позволити.

А як дівчата почали до нього щебетати, то він аж ніяковів. Через деякий час нам сказали, що він звільнився. Що сказати – якийсь кадр.

Ще один був, то міг матом загнути і такий строгий ходив, що складалось враження, що він на війну ходив і тільки що з неї повернувся.

На фізкультурі був також один кадр, такий серйозний, казав, що він майстер спорту, а в реальності нічого не розуміє у спорті. Хіба що знає сказати: «Я тобі зроблю, будеш в мене пропущенні заняття відпрацьовувати на біговому полі».

Ще там по футболу був якийсь тренер, то питався пацанів як то правильно м’яч з аута вводити. Такий він тренер.

Один дідуган, то взагалі міг нігті чистити чи сім’я їсти на консультації.

Були і молоденькі викладачки, симпатичні такі. Це вже інша справа, аж приємно було йти відповідати, жаль що вони згодом пішли у декрет. Не те, що одна викладачка старша вже, нічого від неї не могли люди почути тільки слова: «типу, я тобі двійку поставлю на екзамені, якими ви будете спеціалістами, операційний менеджмент, а ну вийшов з аудиторії як тобі не встидно… ».

Що я можу сказати, всілякі бували.

Приємно було вчитися у тих викладачів, які дійсно спеціалісти і від них можна почути хороші приклади із дисципліни, а не як деякі що все читають з листочка і якщо ви задасте питання по суті – відповіді не почуєте, тільки переведення розмови на іншу тему.

Отакі от викладачі, звісно прикладів можна наводити безліч як позитивних так і негативних, але це зробіть ви шановні дописувачі. 🙂

Автор статті: Vorobus.