13.03.2017 р. 
Перший робочий день тижня завершився. Видався він для вашого автора важким, тому лише зараз спробую оновити улюблений вами ресурс.
І нижче ми будемо говорити про чергову подорож вашого автора та компанії.
Так, так, вибралися ми в гори знову. На цей раз вирішили сходити на гору Ключ.
Читати далі...
Зимовий похід Воробуса і компанії на гору Парашка. Частина перша
Перший робочий день тижня завершився. Видався він для вашого автора важким, тому лише зараз спробую оновити улюблений вами ресурс.
І нижче ми будемо говорити про чергову подорож вашого автора та компанії.
Так, так, вибралися ми в гори знову. На цей раз вирішили сходити на гору Ключ.
Читати далі...
Лише нещодавно ваш автор повернувся з гір, де з друзями робили чергове зимове сходження.
І хоч надворі вже березень місяць, але в Коростеві звідки ми й йшли на гору Парашку добряче сніжило. А безпосередньо на вершині (висота – 1268 метри) нас зустріла справжня зима.
Давненько ми нічого не писали за гру футбольних Карпат. Чому так?
Напевно в першу чергу тому, що зелено-білі в цьому сезоні не показують належний рівень гри.
Наша команда постійно плентається внизу турнірної таблиці й у Львові навіть пішли чутки, а чи взагалі ми не вилетимо у нижчий дивізіон.
Щось я в цьому дуже й дуже сумніваюся, але тим не менше очки набирати треба.
Вчора ваш автор вирішив трохи вийти в люди й взяв участь у вже традиційному флешмобі що з року в рік проходить у місті Лева.
Присвячений він 152-й річниці від часу першого виконання гімну України, що відбувся саме 10 березня 1865 року у Перемишлі.
Подібна акція вже не вперше проходить у нашому з вами місті й львів’яни та гості нашого міста залюбки до неї долучаються.
Вечір п’ятниці, Ігор Воробус прийшов додому, сів за комп’ютер й у черговій публікації спробую поділитися черговими думками з нашими читачами.
Довгих вступів робити не буду, а напишу зразу що цього разу розповім про сам блог, а точніше для чого я його взагалі веду.
Можливо би цю тему не зачіпав якби не одна особа, яка мені вдень сказала, цитую: «Воробус, ти би може завершував з тією писаниною, тобі що нема чим зайнятися?».
Нарешті п’ятниця, останній робочий день тижня, а це означає, що вже від завтра можна буде відпочивати.
А поки що працюємо й само собою оновлюємо блог, який ви зараз читаєте.
І перше про що будемо говорити, так це про черговий шедевр від вашого автора на футзальному майданчику.
Продовжуються змагання на відкритому кубку Львівщини з футзалу.
Вчора на команду «Нові імена» очікував чвертьфінальний поєдинок вже у рамках кубка Надії.
Це турнір для так званих невдах, які зайняли треті-четверті місця у своїх групах.
5 березня 2017 року Воробус і компанія здійснили зимовий похід на гору – Пікуй. Хто не знає, це найвища вершина Львівського області.
Її висота складає – 1405 метрів над рівнем моря.
За час походу вдалося відчути на собі різну погоду. Була рання весна, літо, пізня осінь, ну, і звісно, що зима. Повернулася вона в лісі й особливо на вершині де сніг ще лежатиме місяць як мінімум.
Вихідний посеред робочого тижня завжди радує. Свого роду перезавантаження наступило для людей.
Ну, прямо таки як у фільмі «Матриця». Давненько його не дивився.
Як наші читачі, мабуть, здогадалися, Ігоря Воробуса знову пробило на філософію. Щось часто на мене подібне находить.
Довгоочікуване продовження…
Кілька хвилин відпочинку, стежку знайдено й підйом на гору для вашого автора продовжився.
З кожним кроком втома все більше почала даватися взнаки.