Сьогодні у Львівському ботанічному саду – День відкритих дверей, і ми запланували з другом туди сходити. Вранці прокинувшись, я побачив що дощ і противна погода, і перше, що спало на думку – “накрився мідним тазом наш Львівський ботанічний сад”.
Що ж це за така фраза – “накритися мідним тазом” – і звідки вона взялася?
І хоча в мене друга спеціальність філологічна, в універі ми ніколи не роглядали походження такої фрази. Я вирішив вдатися до пошуку по Інтернету, проте і тут на безмежних просторах світової павутин не знайшлося однозначного трактування.
Оце таємнича ідіома! Усі її знають, а словники та збірники фразеологізмів чомусь оминають її своєю увагою. Невелике дослідження походження цієї фрази дозволило виділити декілька версій:
1. Колись домогосподакри накривали в жаркий день мідним тазом м’ясо та інші продукти, які швидко псуються. Зберігати м’ясо у мідному посуді не варто, а ось накрити – можна, оскільки близькість ядовитої міді охороняє продукт від скорого псування. Хоча саме це пояснення, як на мене, не розкриває сутності фрази, швидше навпаки. 8)
2. Мойдодир у відомій казці Корнія Чуковського вдяряв по мідному тазу, після чого починали відбуватися різні фантасмагоричні події.
3. Дон Кіхот у книзі Сервантеса замість шлему використовує мідний тазик для бриття, накриваючи ним свою дурнувату голову.
Думаю, що більшості з вас сподобається останнє пояснення, до того ж воно найближче підводить нас до сучасного розуміння ідіоми. Якщо щось накрилося мідним тазом – значить воно різко чи несподівано зірвалося, пропало, зіпсувалося, подібно до хворої свідомості Лицаря печального образу.
І навіть російський поет та бард Юлій Кім присвятив мідному тазу свій вірш “Сенсація” (переклад Jorgena):
Якось я сів у мідний таз
Без весел і руля,
Переплисти Па-де-Кале
На ньому прагнув я.
Бо ж на такому кораблі
Через Па-де-Кале
Ніхто не плавав ще.
Я весь замерз, я весь промок,
Пропав весь мій порив…
Прости, о Боже, мій заскок,
Я хочу буть живим!
То таз на мені, то я на ньому,
Вже не згадаю, хто і де,
Так плили по Па-де-Кале…
Шкода звичайно, що Львівський ботанічний сад накрився сьогодні мідним тазом, просто так зайти туде не вийде, бо це якась навчальна лабораторія Львівського університету, а сьогодні якраз був День відкритих дверей для усіх бажаючих. У зв’язку з цим замість тексту тут би мала бути фотогалерея, а поки цікаві фотознімки з ботанічного саду у Львові можете переглянути на блозі у Ярини.
І накінець слухайте хорошу пісню в тему: Гарик Кричевський – Львівський дощ 😉
P.S. Спонсор публікації – сам пан Воробус зі своєю Львівською погодою (хай їй грець! :mad:)
Автор статті: Jorgen.
Моя бабця мідний таз називала іншим словом – мидниця і не знаю чому, хоча це слово більше подобається ніж таз. Відтазу попахує чимось неприємним. 😀
нічого таке життя. Наступного разу підемо на виставку слонів. 😀
А мені подобається сьогоднішня негода: давно, навіть при неділі, не лежав пів дня на дивані (виявляється на стелі є безліч невідомих досі мені й людству різних цяток! …Мо ремонт почати…)
Так , ремонт це як стихійне лихо, приходить зненацька і нічого змінити не можна. А можливо потрібно поміняти диван. 😀
На блозі у Ярини набагато краще ніж у зарса на стелі, або як моя бабця казали – на суфіті. 😀
Це і не дивно… блищим часом не тільки ботанічні сади позакривають =(