Вчора Воробусу та компанії довелося вперше цього року побувати на лижах. Вражень від поїздки багато, тому у сьогоднішній статті я з вами ними поділюся.

Отже, наша банда розпочала свою подорож на гору Тростян (смт. Славське) із головного вокзалу, де о 8 годині відправляється поїзд Львів – Мукачево. Квитки ми взяли заздалегідь, щоб згодом не було зайвих проблем.

Хоча, як потім показала ситуація перепустки можна було і купити в потягу, єдине що потім ми могли би і не сісти.

По дорозі особливих пригод не відбувалося, єдине що запам’яталися дівчата, які цілу дорогу обіцяли своїм хлопцям накормити їх супом з фрикадельками. 😀

10 з копійками і ми вже на місці. Перше що треба було так це взяти лижі на прокат. Довго думати ваш автор не почав і пішов у найближчий біля вокзалу, а там людей огогогогогого. Прийшлося трохи чекати та і місця у приміщенні дуже мало.

З горем по полам лижі взяли, всілися у бобік і вперед, на гору. Дорога особливо багато часу не зайняла, за час якої довелося поспілкуватися із місцевим водієм на рахунок кількості відпочивальників, бізнесу з бобіками і так далі.

Гора. Перше що зробив ваш автор так це здав речі у камери зберігання. Їх також є достатньо багато біля підйомників.

Купівля абонементу багато часу не зайняла, як і писалося на сайті денний абонемент коштує у вихідний день – 210 гривень.

Що ж, абонемент є, можна йти кататися. Наша компанія (9 чоловік) розібгалася хто куди. Одні пішли вчитися кататися на лижах, інші поїхали на гору, а ось Воробус вирішив зробити пробний спуск з найпростішої гірки. Їхав і щось ноги у мене почали трястися. Ого, подумав, невже я розі вчився їздити.

Сідаємо на бугель на центрі, людей не дуже багато, черга приблизно хвилин 7-8. Те, що колись говорилося що бугельщики хамовиті – не правда. Навпаки, один з них побажав навіть мені успіху.

Якихось кілька хвилин і я вже на верху. Дорога на верх була не важкою, та й їхав я з напарником.

Перше куди я поїхав, так це на Захід і, як згодом виявиться, правильно зробив. Так, спочатку там важко спускатися, бо, де-не-де є трава, але згодом просто казка. Так на заході я провів майже більшість своїх спусків. Єдине що там не сподобалося, так це те, що на Нижньому Заході було дуже багато людей на підйомнику. 40 хвилин – це забагато.

Тому, використовував ваш автор такі бугелі як Середній та Верхній Захід. На підйомах у парі траплялися цікаві люди. Один розповідав, що приїхав сюди за дівчатами, інший хотів випити зі мною, ще один взагалі цілу дорогу мовчав. 😀

Тому, Воробусу прийшлося самому балакати.

Далі буде…

Автор статті: Vorobus.