«Весь світ – театр, а люди в ньому актори». Думаю всі добре знають, хто так казав.

Самому в це важко повірити, але це таки не вигадки, а реальність. Воробус захопився мистецтвом та культурою і щотижня відвідує все нові та нові культурні події.

То літературні читання, то скрипковий концерт, то циркова вистава, то кіно. Що тут ще напрошувалося? Правильно, театр.

Давненько автор блогу не відвідував ці заклади відпочинку, але усьому приходить кінець і тут таки він теж настав.

Напередодні Різдва Воробус із малечою вирішив сходити на казку, яка називалася – «По щучому велінню».

Де відбувалася ця вистава, яке враження вона справила на вашого автора та багато іншого читайте далі.

Отже, розпочну із того, що таким вже народився Горобус, що любить все планувати заздалегідь. Не виключенням стала й вистава у театрі імені Марії Заньковецької.

Коли сьогодні прийшли в театр зрозумів, що квитки треба завжди брати заздалегідь, адже прихильників мистецтва у нашому міста також не бракує.

Ось здавалося всіма знана казка «По щучому велінню» зібрала аншлаг. Навіть не бачив щоб десь було вільне місце.

А перед цим на другому поверсі біля ялинки слова-настанови дай Святий Миколай, який і запросив батьків з малечею на виставу.

Третій дзвінок, глядачі всілися в залі на своїх місцях, світло погасло і почалося….

Ви знаєте, читачі блогу, я на деякий момент відчув що перенісся у дитинство адже поринув із молодшими своїми братами та сестрами у казку.

Сюжет думаю ви всі знаєте про те, як дочка багато царя вічно плакала і хто її виведе з суму тому багач пообіцяв пів маєтку і руку з серцем дівчини.

Ніхто не міг це зробити крім сільського «дурня», який випадково зловив щуку, яка і почала виконувати його бажання.

Діти, що сиділи поруч із своїми батьками так захопилися виставою, що в багатьох моментах помагали головним героям. Самі актори були дуже здивовані.

Але, але і ще раз але. Приємно бачити, що покоління., яке прийде після нас ходить в такі от культурні заклади, а не вчиться з самого дитинства сидіти «вкантактах».

Загалом тривала вистава близько години і, як завжди у казках, все завершилося успішно. Як там кажуть, от і казочці кінець, а хто слухав – молодець.

В кінці казки зал просто таки вибухнув оплесками. Актори ці оплески заслужили. Ааплодував і Воробус й собі пообіцяв ще не раз вернутися в театр. Тепер вже на більш серйознішу виставу.

А як часто ви ходите в театр?

Автор статті: Vorobus.