Нещодавно на нашому з вами ресурсі з’явився новий автор публікацій. Називає він себе Омелько Косопизд і пише переважно гумористичні історії. Саме добра та сміху бракує людям в останні місяці.

Прем’єрна публікація нашого активного дописувача повеселила народ, були такі собі байки зі склепу. Що буде цього разу?

Всім привіт, це знову Омелько Косопизд і знову я на блозі Воробуса.

Про що будемо говорити сьогодні? Про байки, подумали ви. А ні, відповідь – неправильна. Розповім історію про себе.

Всім напевно цікаво, що ж це за такий легінь цей Омелько ?

Отже, наступив час повідати вам історію свого цікавого життя. Де був, що бачив, з ким спав, що їв, з ким пив.

Було це дуже давно. Батьки казали, що народився я щирим українцем, коли лікар вдарив мене по дупі, я крикнув «Слава Україні».

Мої дідусь та бабуся любили грати в піжмурки, ввечері бабуся ховала від дідуся самогон, а коли він його знаходив, то ховалася вже бабуся.

В 5 років я пішов в дитячий садок, найбільше не любив спати в обідню пору. Тому, коли всі засинали я грабував діток , крав машинки та ласощі , а потім за 10 хв. до підйому лягав у ліжко і прикидався сонним.

У нас в садочку був телевізор , але сторож Сєрьожа вкрав його, продав і за три дні пропив всі гроші.

У нас в сім’ї любили фотографуватися на фоні килима, це “кавьор” для ти тих хто не шарить.

Ще у нас був фотоапарат “Kodak” на 30 кадрів і байдуже на фотки , килим повинен влізти в кадр, а якщо хтось з членів родини не потрапив у кадр, то були його проблеми.

Я мав светр “Boys”, кепку “USA California”, штани спортивні “Adidas” в три полоски білі і ковпачки, у такому вигляді я пішов на свято першого дзвоника , що зробиш це були 90-ті ми вбиралися як могли.

В школі я любив алгебру, тому моє хобі було дурити бабок на базарі , я купляв у них 1,7 кг. сиру, 0,75 л. сметани 1,5 л. молока віддавав їм гроші і поки вони рахували Я миттю зникав ..

Маючи турецьку клєтчату сумку я збирав метал, віз в город здавати, по дорозі в мене ще одне хобі було я пукав у маршрутці, знаходив якось пузатого дядька і казав : “Як вам не соромно , зіпсували повітря, а нам тепер цілу дорогу нюхати , ай яй яй”.

В школі ми грали карти , хто програвав той обертався , а інші вилазили на підвищення пісяли на нього і казали , що дощ падає , бо програв в карти , а карточний долг то святе…

Далі буде…. Має бути цікаво…. У найближчих публікаціях очікуйте нові історії від Омелька Косопизда.

Автор статті: Омелян Косопизд.