І знову Омелько Косопизд на блозі Воробуса. Нагадаю, у минулій його публікацій він почав розповідати історію свого не легкого життя.

Першу частину байки під назвою – Загадкова історія про Омеляна Косопизда можна прочитати тут.

Сьогодні ж довгоочікуване продовження, а то нам в редакцію вже почали приходити листи наступного змісту, цитую: «Чому така мала байка, коли буде продовження?».

Тому, знову ж таки відаю блог на мить в руки нашому відомому вже читачу.

Продовжуємо….

В тринадцять років у мене появилася “тьолочка” звали її Зорька.

Це батько корову купив, щоб ми могли пити каву з молоком, тому хоч не хоч треба було випасати мою коліжанку.

В той час я мріяв катати дівчат на своєму великому червоному ….. мотоциклі “Ява”, бо в нашому селі всі круті чуваки мали мотоцикли і возили своїх ” падруг”.

Тому я вирішив йти до своєї цілі, я усердно збирав металолом та макулатуру. Нарешті підзбиравши трохи ” дєнєг” я вирушив в город і купив собі фотоапарат і сфоткав той клятий “мотоцик” хай йому грець.

В школі на уроці праці “лобзіком” я вирізав підставку для свого “зомбо-ящика”, бо дуже любив дивитисі серіал “Санта –Барбара”, мене цікавило чи вилізе з коми той Сісі Кепфел чи ні, бо жалко хлопа лежит купу серій , а вони ділять там його спадок.

Що зробиш такі часи були, “розвлєченій ” було мало, а народ хотів “празніка”.

Школа промайнула дуже швидко, до випускних класів я не дотягнув .Тому я вирішив треба в житті чогось добиватись, але так як без знань ні фіга не вийде, тому поступив в ПТУ на “слєсаря”.

ПТУ – це не модна назва, тому коли мене питали де я вчуся говорив що в “колєджі”.

За нашою групою був закріплений майстер, це тіпа “смотрящий”, звали його Ігарь Адольфович Лихий . Він зразу з порога заявив: “Ви можете пити, курити, матюкатися і битися, але дивіться мені лише щоб вас міліція не забрала, бо недобор в нашій групи і кажда морда на рахунку”.

Кароче розумний мужик був і ми бігали каждий раз питалися в нього поради , правда толком порадити він нічо не міг лише посилав в магазин за “чекушкою”, а після неї він вже філософствував на тему куди рухатися Україні і чи є у всесвіті хтось крім людей..

Ну я вам скажу вчитися в місті то є ” ляпота”, батьки не контролюють , живеш в общазі, що хоч те й робиш…

А байку про те як вперше я відвідав “Night Club People”, я опишу у наступній публікації на блозі вельмишановного пана Воробуса…

Далі буде…..

Автор статті: Омелян Косопизд.