Минуло більше року як Воробус був востаннє на джерелі в селі Раковці.

Хоча, багато хто каже, що саме джерело знаходиться не у вищеназваному селі, а в іншому – Новосілки.

Десь доля правди в цьому є та не в цьому суть.

Головне на джерело вкотре приїхати, помолитися та при можливості набрати святої води собі додому.

Ще минулого тижня ваш покірний запланував собі поїхати в Раковець.

Трохи побоювався неділі, бо там часто буває дуже багато людей. Але, що ж я можу зробити якщо в інший день у мене банально на це діло не вистачає часу.

Неділя наступила, зібрав невеличку компанію і маршруткою за напрямом Львів-Раковець подався до джерела.

Так, так, ви правильно прочитали – маршруткою, а не автомобілем я поїхав цього разу. Хотів просто перевірити чи такий варіант добирання працює.

Гордо можу відповісти – працює і навіть скажу більше, їхати саме цим видом транспорту було досить таки нормально і вже близько о пів на 10 ранку ми були біля джерела.

Перше, що кидається в очі, так це вказівники, по дорозі на святе місце.

На них написано, що до цілющого джерела треба ступати з вірою, біля нього не смітити і при можливості треба себе поводити культурно.

Підходжу ближче до джерела і бачу у порівнянні з минулим моїм візитом наступні зміни:

На смітниках поставили розпізнавальні знаки на яких вказано, що недопалки від цигарок кидати в сміття заборонено (цікаво ж тоді що люди з ними роблять), поруч біля басейну, де ходять люди зробили ще одне місце для черпання води.

Стоїть свого роду колодязь, на ньому є горнятко, за допомогою якого кожен охочий може попити води. Також біля фігури Діві Марії стоять скриньки для пожертв на солдатів, на облаштування джерела тощо.

Як варіант, можна також написати картку за здоров’я людей, яку згодом зачитають на Святій Літургії в церкві, що знаходиться вище по сходах.

Воробус згодом і туди зайде, але спершу зробить (як пише книжка) 12 кругів зліва направо в джерелі.

Зранку людей багато не було, водичка була традиційно холодною, але я тримався. Якщо малі діти, пенсіонери нею ходили, то що я не зможу?

Звісно, що й за молитву до Бога я не забув. Без Нього а ні до порога.

Опісля «купання» в джерелі, Святої Літургії, Воробус і компанія пішли на чудову галявину перекусити. Тривав наш коротенький обід недовго, адже хотілося ще і ще раз прийти на джерело.

Ми таки повернулися і побачили, що близько обіду тут яблуку не було де впасти стільки людей наїхало.

Тому, якщо хочете проходити максимально швидко круги, то треба не спати, а їхати сюди зранку. Потім буде це зробити проблематично.

Бузько…

Минулого разу біля святого місця красивий птах попивав водичку. Нажаль, сьогодні його не було.

Куди ж він подівався? Можливо завів сім’ю?

Час невблаганно спливав і нам треба було поспішати на маршрутку щоб повернутися додому.

Хоча, з колегами договорилися, що якось сюди приїдемо ще раз щоб не лише відпочити, а просто помолитися Богу за те, що любить нас і дав життя.

Загалом, подорож вдалася, але от дорога в село бажає бути кращою.

Чи то би вже поставили яку скриньку на в’їзді, щоб люди кидали хто скільки може на це діло. Ну, реально, їхати сюди по ямах дуже важко.

А транспорту за день тут їздить ой як багато.

Більше фото можна переглянути тут.

Автор статті: Vorobus.