facebook

Як Воробус став свідком історичної перемоги нашої збірної

Перемога!

Після паузи у два дні, Ігор Воробус повертається на блог із своїми статтями.

Де я пропадав? Хто бавив мій профіль у соціальній мережі фейсбук, ті знають, що я з компанією їздив у польське місто Лодзь на фінал чемпіонату світу з футболу серед молодіжних команд, в якому Україна грала з Південною Кореєю.

Таку історичну подію я не міг пропустити, адже не кожен день синьо-жовта футбольна дружина грає у фіналі. Як казали мої друзі, можливо й востаннє Україна гратиме у вирішальному поєдинку подібного турніру. Хто ж його знає.

Цю поїздку я не забуду тому що:

1. Дістати квиток на цю гру було дуже важко.

До останнього моменту з перепустками були великі проблеми, але таки це питання було вирішено і ми у складі 5-ти чоловік сіли в автомобіль та попрямували у Лодзь.

2. Далекий Лодзь.

Якщо ви думаєте, що це місто знаходиться так близько до Львова, то ви помиляєтеся. Їхали ми довго, фактично цілий день. Це вам не Люблін чи Жешув, їхати туди дуже й дуже далеко. А уявіть собі фінал відбувався би у Гданську. До нього їхати ще довше.

3. Неймовірна спека.

Якщо в Україні температура повітря + 30- + 32 градуси вище нуля, то у Польщі стовпчики термометрів піднімалися до +36 - +37 градусів. Їхати було дуже важко. Плюс по дорозі у нас зламалося авто й довелося їхати без кондиціонера.

4. Форс-мажор у дорозі.

Минувши Люблін, у нас почало ламатися авто. Пов’язано це все із аномальною спекою. У цей час ми думали так за гру, як чи взагалі на неї потрапимо. Приїхали на матч Воробус і компанія в останній момент, а зайшли на стадіон тоді, коли вже лунали гімни обох країн.

5. Гра.

За всі проблеми ми забули, коли розпочався поєдинок. Здивувало те, що на поєдинку було дуже багато корейців. Так, українців теж не бракувало, але корейців було у рази більше.

Сподобалося те, що все проходило мирно. Фани команди-суперника аплодували нам, а ми у свою чергу їм. Цей поєдинок показав світові, що якраз людські відносини мають бути на першому місці.

6. Емоції до, під час та після гри.

Словами це не описати. Треба було бути на стадіоні щоб це все бачити. Народ підтримував збірну несамовито й вона нам віддячила гучною перемогою.

Браво, хлопці, браво Україна.

Втома мине, а результат запам’ятається на все життя.




Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*