facebook

Похід на Молдавяну, який запам’ятається надовго

Кайф

Після паузи у декілька днів, ваш автор знову повертається на блог із своїми постами. Відпустку проводжу так активно, що вже й забув як це друкувати статті. Але, як кажуть, майстерність не проп’єш. Згадаю.

Жарти жартами, треба переходити до серйозності.

Отже, хто слідкує за своєю сторінкою у фейсбуці, ті, мабуть, бачили, що ваш автор вирішив змінити традиційні місця для відпочинку, а такими є Українські Карпати, й подався у сусідню Румунію.

Окрім того, що мені хотілося завітати у такий розрекламований замок Дракули, так ще й було бажання піднятися на одну з найвищих вершин Карпат – Молдавяну, висота якої складає 2549 метрів над рівнем моря.

Постів про нашу подорож буде багато, але це вже коли прийду до тями й повністю акліматизуюся вдома, а поки що ж перші враження. Насамперед, це стосується походу.

У гори ходжу давно, маю певний досвід у походах, але ще такого як на Молдавяну не мав. Реально можу вже зараз сказати, що мені було важко й навіть дуже. Читати в інтернеті відгуки – це одне, а ось підкорити вершину – це інше.

Ніколи б не міг собі навіть у страшному сні уявити, що буду, за фактично за два дні, по п’ять разів підніматися на гори висотою не менше 2000 метрів і так само «падати» вниз. Уявіть собі скільки зусиль це вартувало для Воробуса. Був момент, що навіть собі думав, а що ж я тут роблю. Невже не краще сидіти вдома та їсти виноград? Виявляється ні, адже пригоди кличуть Воробуса.

Не забуду як я спав на у горах на висоті 2200 метрів над рівнем моря. Поруч зі мною були ще три людини і все. Гори, тиша, дикі звірі, холод – це все тебе оточує навкруги.

Підкорення вершини

Чомусь вона не так мені запам’яталася як сам підйом, спілкування з людьми. Зрозумів, що мою англійську треба підтягувати. Колись я «шпрехав» як має бути, а тепер лише розумію що мені кажуть, а ось відповісти – з цим виникають труднощі.

Травма

Як це не прикро звучить, але вперше за час моїх походів у гори я серйозно травмувався. Сталося це раптово, коли спускався якраз із Молдавяни. З кожним кроком біль не вщухала й в голові вже крутилися такі різноманітні думки: а хто мене звідси забере якщо не зможу взагалі йти, що буде з ногою якщо буду йти далі. Добре, що все завершилося добре.

Для себе зрозумів, що цієї аптечки, яку я мав з собою, замало для походів у гори. Треба носити з собою ще бинти, уколи тощо. Буває ж всіляке.

Неймовірна краса і подорож, яка запам’ятається на все життя

Які б проблеми ми не мали, як би важко не було, але Трансільванія дуже сподобалася. Це місце, де я ще ніколи не бував, де пригоди аж чекають на тебе.

У нових публікаціях читайте більш детальніше про наші пригоди у горах Румунії, зустріч із ведмедем, оленями тощо. А поки що я лягаю відпочивати.

Втомився…




 

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*