Поступово Ми наближаємося до 9-ого березня. А як відомо, цього дня народився великий геній України, письменник поет Тарас Шевченко.

10 березня правда пам’ятаємо про його смерть, але загалом 9-10 березня в Україні проходить під святом Шевченківські дні.

Нещодавно довелося підслухати розмову двох жіночок на вулиці. Знаю, що підслуховувати не гарно, але так вийшло. 🙂

Вони якраз говорили за Шевченка. Одна жінка другій сказала, що у кожній українській родині вдома має бути Шевченків «Кобзар». Дійсно, вона права на всі сто.

9 березня минає 196 років від часу народження Тараса Григоровича Шевченка. 10 березня – 149 років від часу його смерті. Не знати про таку людину – просто… Думаю самі здогадаєтеся.

Це безперечно геній. Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці, що на Київщині. Тоді воно була київська губернія. Тарас був поетом , письменником, художником, громадським діячем тощо.

Його «Кобзар» започаткував новий етап у розвитку української літератури і мови, а його живописна і граверська творчість стала визначним явищем не тільки українського, а й світового мистецтва.

Ще з дитинства він залишився без матері батька він вчився і працював у дяків. З дитинства любив малювати, захоплювався живописом та не мав змоги вчитися на нього.

Лише згодом завдяки своєму пану на якого він працював Енгельгарту він навчився добре малювати, бо той віддав його вчитися на живописця. Шевченко вчився і потрішки почав писати вірші. Потім було знайомство із різним поетами, які викупили його потім із кріпацтва. Це сталося 1838 року. Відтоді перед поетом відкрилася чиста дорога.

Тарас почав малювати, писав вірші, захоплювався філософією та іншим. Став студентом академії Мистецтв.

До рідної землі приїжджав тричі. Першого разу він зустрівся із своєю родиною, яка ще до тих пір була у кріпацтві. Він осягнув багато вражень і все виложив у віршах. Тарас дуже був обурений становищем України, яку загарбала Царська Росія.

Після другого свого візиту він вступив у таємне «Кирило-Мефодієвське» братство за участь у якому його потім арештували. Покарання було суворе – заслання в солдати до Оренбурга. І що найгірше – це заборона там малювати і писати, а це було для хлопчини трагедією. Та він знаходив можливість і виходив із найскладніших ситуацій.

Згодом звільнили і через деякий час знову ж арештували. На цей раз була вже Новопетровська фортеця. Перебував він під арештом 7 років.

Звільнили з-під варти Тараса лише після смерті Миколи I, а саме 1857 року. Потім знову повернення до України і хвороба від якої поет у 1861 році помер залишивши за собою великий спадок у вигляді творів мистецтва і великої кількості віршів і не тільки.

Іменем Тараса Григоровича названо вулиці у багатьох містах, площі, театри, є багато пам’ятників присвячених йому. Це людина з великої букви.

Найвідоміші його вірші: Катерина, Заповіт, Причинна, І мертвим і живим, Кавказ та багато інших.
Кожного року владні структури і прості люди вшановують пам’ять Тараса Григоровича покладанням квітів, …

Пам’ятаймо Наших героїв!!!!

У публікації використано фото з сайту teptar.com.

Автор статті: Vorobus.