Все-таки правду кажуть: «Україна має таланти». Деколи люди пишуть такі хороші думки, що аж за серце хватає. Почитаєш або послухаєш їхні думки і сказати – правду вони кажуть.

Сьогодні пропоную Вашій увазі почитати статтю вже відомої Нашої дописувачки Олі, яка має нік olichk@ на тему: Очі – дзеркало душі.

Чи часто ми дивимося один одному в очі? Чи знаємо ми колір очей наших друзів, близьких або просто знайомих?

Не дарма кажуть: Очі-дзеркало душі.

Спілкуючись з людиною, ми лише її слухаємо, обдивляємось, придивляємося, помічаємо марки одягу, прикраси, відчуваємо новий аромат парфумів, бачимо зовнішню оболонку, бачимо маску, але ніколи не заглядаємо в очі.

Кажуть як що людина при розмові дивиться Вам у очі, то вона з вами щира.

Чому ми не дивимося в очі?

А тому мабуть, що боїмося побачити в очах правду, боїмося розчаруватися, боїмося, що не зможемо допомогти, якщо раптом ці очі просять допомоги.

Очі бувають різні: зелені, карі, голубі, чорні.

Є ще і інша класифікація, ось вона:

Очі – кольори неба, морського прибою і вітру, у них можна потонути, забути про дійсність, розчинитися і мріяти.

Очі – кольори літа, свіжоскошеної трави і сонця. Такі очі примушують жити і радіти кожній подарованій Богом хвилині.

Також читайте:   Культура поведінки людей у транспорті. Її нема?

Ще один різновид очей – це очі-кольори надії, іноді зневіри, бажання, але ті очі ваблять, зачаровують і затягують.

А є очі – дивно красиві, але згаслі, без вогника, без блиску, в них багато болю, розчарування, сліз, хочеться просто взяти людину за руку і разом помовчати … не треба слів, слова-фальш.

Є очі, які приховують таємницю, таємницю, яку не висловити словами, яка стискає людини в грудку і робить твердим, Як камінь …

І нарешті – це одні єдині очі, які є в пам’яті кожного, колір, який не забути, блиск, який не описати, вогник, що боїшся погасити і все це очі улюблених.

Так хочется щоб ми частіше помічали те, про що говорять очі, чули те, про що мовчимо і бачили те, чого намагаємося не помічати, рідше сиділи в вигаданому і награному світі інтернету, дарували віртуальні квіти, малювали на стінах поздоровлення, витрачали вечори в асьці чи в Контакте, а виходили на вулицю і дивилися в очі друзів і близьких, вони так багато хочуть сказати.

І насамкінець пропоную послухати пісеньку про очі:

P.S. Редакція сайту Воробус висловлює подяку людині із ніком olichk@ за висвітлену тему.

Автор статті: olichk@.