Кілька днів тому, блукаючи вечірнім Львовом, помітив наступну картину: йшла панянка з дитиною. Дитя, що йшло поруч з матір’ю, тримало у руках наповнену гелієм кулю: крутилося з нею, веселилося і бігало підтюпцем і ось раптом… випустило її, куля з невеликою швидкістю почала підіймалася догори. Дитя, звісно, почало рюмсати і показувати вказівним пальцем угору. В той час я стояв непорушно і спостерігав, як це геометричне тіло, долаючи метр за метром, підіймалося все вище і вище. Продовжуючи свій шлях, у моїй голові прокручувалися моменти підняття кулі у небо. Задумався я: цікаво було б вирушити у подорож на повітряній кулі. Неймовірні почуття мабуть, відірватися від землі і вертикально щораз сильніше і сильніше підійматися в небо, дивитися униз і відчувати, що ти з кожним моментом збільшуєш відстань між опорною ступою і землею. ”Круто” – подумав я. Поки, мої думки літали з кулями, я пропусти останній трамвай і довелося чимчикувати пішки додому…

Отож, мені стало цікаво: “За яким принципом працює куля (вона ж аеростат)”? Як можна вирушити у подорож повітроплавання на аеростаті? Де в Україні можна таке зробити?

Трохи фізики

”Еврика!” – цей вигук, за переказом, супроводжував відкриття Архімеда – гідростатичний закон. За цим законом можна зрозуміти принцип польоту кулі. Гаряче повітря, яке має меншу густину, ніж холодне, підіймається вгору, тягнучи за собою оболонку аеростата та привязаний до неї кошик. Повітря нагрівають, спалюючи газ (бутан і пропан) у пальнику, підвішеному між кошиком і кулею. Газ надходить з балонів, які закріплені у кутках кошика. Можна змінювати висоту польоту, регулюючи за допомогою пальника і температуру гарячого повітря. Парашутний клапан, розсташований у верхній частині оболонки, випускає тепле повітря. Пілот піднімає і опускає клапан аеростата, керуючи ним з кошика за допомогою спеціального фала. Ось вам і будова повітряної кулі.

Перші спроби підкорити небо

Ідея польоту на повітряній кулі виникла на початку XIII століття, коли англійський натураліст Роджер Бекон запропонував використовувати тонку мідну сферу, наповнену вогнем чи повітрям. Проте такий апарат не зміг би злетіти. Щоб набрати висоту, повітрянна куля повинна бути дуже легкою, а її речовина, що наповняє – менш щільною, чим навколишнє повітря. Перша людина, яка зуміла втілити принципи повітроплавання в життя, був португальський священик Бартоломео Лоренцо де Гузмао. У 1709 році, на моделі повітроплавального апарату вдалося відірватися від землі на 4 метри за рахунок нагрітого повітря в оболонці.

У 1783 році брати Жозеф і Етьєн Монгольфьє ознайомилися з робзробкою пана Лоренцо і зробили власну кулю, яку назвали аеростатичною машиною, вони використовували в якості наповнювача гаряче повітря. Для цього вони розпалили під відкритою кулею деревне вугілля. Потім, помістивши в прикріплену до кулі клітку, в яку посадили барана, качку і півня, запустили її. Демонстрація дітища братів відбулася у присутності короля Франції Людовика XVI, продовжувався вісім хвилин. Тварини-сміливці повернулися на землю непошкодженими, відповідно наступною повинна була полетіти людина. Таким чином, перших пасажирів у історії півітроплавання запустили брати Монгольф’є.

Уже в листопаді 1783 року відбувся перший політ людей на монгольф’єрі, коли фізик мсьє де Розьє разом шанувальником повітроплавання маркізом д’Арландом, піднявшись па висоту близько 300 метрів, пролетіли над Парижем 8 кілометрів за 25 хвилин і повернулися на землю.

Також історія нагадує про молодого професора Жака Шарля, якого гучний успіх братів Монгольф’є підштовхнув до власних розробок. Він вважав, що вигідніше використовувати водень, аніж “димне повітря”. Удосконаливши літальний апарат отвором для випускання повітря, він з напарником вирушив у 40-кілометрову подорож, вдало приземлишвись біля невеликого поселення. Висадивши супутника, він на одинці піднявся на висоту близько 2800 метріві, пробув над хмарами близько півгодини, спустився , завершивши перший в історії польот на аеростаті з оболонкою, наповнену воднем. Відтоді повітряні кулі, принцип дії яких грунтується на підіймальній силі летючих газів називають іменем винахідника “шарльєрами”, а аеростати, яких підіймає нагріте повітря, – “монгольф’єрами”.

У подальшому монгольф’єри поступилася місцем шарльєрам, бо пілотів стримувала необхідність брати на борт велику кількість палива, що могло спричинити пожежу. Одначе поява нових вогнестійких матеріалів і газових пальників відновила інтерес до теплових повітряних куль. До речі, сучасні повітряні свята – фієсти – проводять на нових типах монгольф’єрів. Найбільш популярні фестивалі у Франції (Лотарингії) та Швейцарії.

Основні елементи аеростата

1. Оболонка аеростата шиють зі спеціальної цупкої тканини,зміцненої силовими стрічками для запобігання можливих розрізів.
2. Парашутний клапан,необхідний для випускання теплого повітря.
3. Блок фала управління.
4. Фал управління парашутним клапаном, що дозволяє екіпажу відкривати парашутний чи іншої клапан на оболонці аеростата.
5. Пальник або блок пальників,спалюється газ(пропан-бутан),що нагріває повітря в середині оболонки.
6. Кошик з лози чи очерету.
7. Газові балони (пропан-бутан) всередині 40-50 літрів.
8. Повітро-забірник.
9. Місце кріплення фала управління.

Гайда на повітроплавання!

Відразу почну, що аеростат відповідно до законодавства України є повітряним судном. І тому для того, щоб експлуатувати цей літальний апарат на законних підставах, необхідно дотримуватися всіх правил, які поширюються на повітряні судна. Керувати повітряною кулею не так вже й просто, тому для того, щоб управляти аеростатом, необхідні спеціальні навики. Відповідно управляти аеростатом може навчений і ліцензований пілот.

В Україні навіть існує сертифікована школа, яка займається підготовкою пілотів теплових аеростатів. По закінченню школи, випускник отримує ліцензію пілота. Кожних два роки на підставі проходження медичної комісії і контрольних іспитів ліцензія продовжується.
Якщо Ви подумали, що літати у небесах можна де завгодно, то все трішки не так. Фізично організувати польот можна де завгодно. Головне, щоб аеростат міг безпечно приземлитися, і щоб до місця посадки могла під’їхати машина супроводу. А от з точки зору авіаційного законодавства все виглядає значно складніше. Польоти можна проводити в спеціальних льотних зонах, і кожен польот повинен узгоджуватися з різними авіаційними службами. Таким чином, щоб організувати польот, необхідно подати спеціальну заявку на використання повітряного простору в певній льотної зоні. А на використання цієї льотної зони в свою чергу повинна бути інструкція, яка і буде основним документом з організації польотів саме в даній місцевості. Ось такі норми та правила.

Також декілька цікавих фактів про польоти. Польоти проводяться в період найменшої сонячної активності. Літній час – це вранці з 6.00 до 7.00, а вечером з 18.00 до 20.00. В зимовий час можна здійснити лише один політ на день в першій половині дня. В нічний час повітряні кулі не літають. Також цікавим є те, що аеростат може піднятися без додаткового обладнання на висоту 5000 метрів, а звичайно політ-ознайомлення відбувається на висоті близько 500 метрів (цей політ триває близько однієї години).

Мабуть, тепер Вас зацікавило : “Скільки ж ця штуковина вартує?”. Відповідаю – захмарним буває не лише небо, але й ціни. Отож, ціна за годину польоту коливається від 500 до 1000 грн. за годину з особи. У кошику одночасно може перебувати до 5 осіб включно з пілотом. Відразу виникає питання: “Чому така ціна?”. Відповідь приблизно є такою: амортизація кулі коштує близько 50 доларів за літню годину. Також всім відомо про ціну газу. За політ іде 120 літрів газу. Крім цього, їде машина супроводу, підтримується зв’язок, працюють люди. Також вагомим фактором буде вибрана організація для проведення подорожі, оскільки в кожного свої прайс-листи.

Якщо оцінювати з точки зору людей, що витрачають на вечерю такі гроші, то звісно це не захмарно, але ж є люди що навіть за 1 місяць такі гроші не зароблять. Це вже дилема. Також є варіант польоту на прив’язаній кулі, суть прив’язних підйомів полягає в тому, що повітряна куля працює на певній майданчику, нікуди не відлітаючи. Ціна приблизно 3000 за годину. Звісно можливий і такий варіант: Піти на курси пілотів, отримати ліцензію,купити кулю і літати собі в задоволення щей возити сусідів, проте… ціна кулі – більше 27 тисяч доларів. Базова комплектація кулі – українського виробництва, вона є найдешевшою.

Якщо зацікавив політ, то в інет-просторі можна знайти і ознайомитися з інформацію організацій, які займаються польотами. Також можна заповнити заявку на політ чи придбати подарунковий сертифікат друзям. Пропонуються наступні літні зони польотів: над Києвом, Київська область, в Чернігові, Крим (Феодосія). Є можливими маршрути Замками Львівщини, Карпатами. Також відбувався фест Кубка Поділля з повітроплавання у травні у Кам’янці-Подільському. Бажаючі можуть переглянути фото з фієсти тут.

Післямова

Розвиток вітчизняного повітроплавання залежить значною мірою від інтересу до цього виду спорту зі сторони спонсорів. Адже ціна кулі є досить значною. Використовують у нас кулі англійського виробництва і українського. Іноземні кулі є значно кращими по комплектації, проте використання наших аеростатів (здебільшого товариства літають на вітчизняних кулях) не заважає пілотам отримувати нагороди за перші місця. З кожним роком кількість пілотів та літальних апаратів зростає, також зростає інтерес до повітроплавання. До речі, в Україні існує багато повітроплавальних товариств,які організовують щорічні фестивалі, загалом у вище згаданому Кам’янець-Подільському, також Києві та Феодосії. Фести є надзвичайно цікавими оскільки пілоти майстерно виконують всілякі викрутаси в повітрі і завдання. Наприклад піднятися на визначену висоту, досягти конкретної точки приземлення. Хто побував на цьому фесті і побачив кілька десятків куль у небі – є враженим від такого дійства. А кому випала нагода на власній шкірі відчути як це – відірватися від землі – той, мабуть, переповнений почуттями на довгі роки. Адже піднятися у небо пліч-о-пліч з друзями чи компанією товаришів є назабутнім святом,феєрією польоту думки.

І поки ви в роздумах літаєте небом, пропоную до перегляду вже вищезгадану повітряну фієсту в Лотарингії

Автор статті: bankiduki.