Кожного дня ідучи по вулицях Ви бачите молодь. Що вона робить?
Курять, сидять в інтернеті, катаються на велосипедах, пропивають гроші у барах(зараз вже на вулицях ні, бо закон прийняли), деякі цілуються з коханим людьми. І так життя проходить.
Але, молодь не хоче одружуватися, чому? Саме про це ми і сьогодні поговоримо.
От можна почути зараз багато розмов на цю тему від старших людей в дворах, транспорті, інколи на телебаченні. Для старшого покоління – це дивно, адже ще кілька десят років назад все було по-іншому.
Від народження людина жила тим, що основним завданням її було створити гарну сім’ю, щоб згодом пара могла мати дітей, онуків. Зараз за словами старшого покоління все по-іншому.
Сьогоднішня молодь живе сьогоднішнім днем. Головне, щоб в даний час було все добре, а що буде завтра поживемо побачимо.
На даний час в Україні є проблема із демографічною ситуацією: смертність перевищує народжуваність. Ця проблема мабуть буде існувати ще довго. Чому так?
Та все просто, як на лодоні. Люди просто не одружуються. Чому? Зараз я вам поясню.
Хлопці із дівчатами зустрічаються, все добре, справа доходить до сексуальних стосунків і більше нічого. Познайомилися, переспали і розійшлися або ж живуть разом, а дітей мати не хочуть.
«А для чого мені вони, і так грошей мало, а тут ще і хлопоти собі робити лишні».
Такі слова можна почути і не рідко. Краще нехай вони вже і не заводять дітей, адже дивитися як страждають потім діти в дитячих будинках дуже важко.
Хто твій тато і мама – невідомо.
Це я розповів Вам один приклад, тут пара живе разом.
А буває і по-іншому.
Дівчата і хлопці не хочуть мати чоловіків (жінок). «Для чого мені вони, мені і так добре, ще гроші на них витрачати, мені і самому добре жити».
Отут і весь початок проблеми. «Я краще з друзями піду нап’юся, чим з дівчиною буду гуляти, витрачати на неї кошти». Дівчата ж говорять: «Та для чого мені постійний чоловік, що я буду за ним доглядати? Ще їсти треба йому варити, випрати щось».
Це правда і не знаю чи хтось мені заперечить.
От дівчат в Україні за статистикою більше, а хлопців менше і то явно. Та як подивишся скільки неодружених хлопців сидять самі, аж дивно стає. Не думайте що я дівчат тут захищаю, самотніх неодружених представниць прекрасної статі є також багацько.
Потім роки минають і люди кажуть: «А де ж мої вісімнадцять? Ой, а мені вже 35 і я ще не одружений чи неодружена».
Та і вже не одружишся якби прирікають бабульки.
І так сім’ї не створиш, посивієш і хіба що або сп’єшся до ручки з місцевими пияками або наркоманом станеш і отак помреш з часом.
Так що висновок такий – варто одружуватися?
Залишу це питання без відповіді.
Щоб Вам не було так сумно пропоную Вам подивитися цікаве відео, Ви все зрозумієте:
Автор статті: Vorobus.
це залежить не тільки від самої молоді і від батьків моя думка така
а тоді повстає питаня чому воробус не жениця :laugh:
Воробус вже 3 рази розлучений 😛 😛 😛 😛
ого мало в мене вуйко 9 раз розлучався 😛 вже 10 жінку має
Юначе!!!! Щоб одружуватися треба дійсно зрозуміти що це твоя половинка, а не так як зараз походили і розійшлися, знову походили, з’їли хот-доги і розійшлисяся. Це ж не любов, а так симпатія на два дні. 🙂
коли кінчається конфетно-цвіточний період, тоді люди розуміють що не можуть жити разом і вирішувати побутові проблеми
А знаєш чому? А тому що в юному віці одружуються і потім розуміють, що це помилка. :chic:
моя думка – одружувати варто, люди так влаштовані що без своєї половинки жити нормально не можуть, але…:
– треба впенетись що це саме та людина з якою зможеш прожити решту життя, з якою вам буде добре в двох… для цього як мінімум треба пожити разом, бо в побуті відкривається дуже багато невідомих речей, так собі погуляли, переспали і розійшлися до наступного разу, як мінімум до завтра, а коли живете разом – все зовсім по іншому (не буду розписувати, думаю кожен і так зрозумів про що я). Ніколи не вартопоспішати з весіллям (хіба вже чекаєте поповнення… але це інша, не завжди приємна тема) наведу приклад: одна моя знайома дуже хотіла заміж, вирішили пожити разом, перших 2 тижні була така щаслива, а на третій почув від неї наступну фразу: “не хочу більше сімейного життя, хочу далі холостякувати”
– треба мати де жити, дах над головою, якусь невеличку квартирку, але свою… бо жити на зйомних квартирах, а ще й з дітьми – не побажаю нікому і сам не збираюся… як варіант – жити з батьками, але ну його нафіг…
– ну і повинен бути стабільний нормальний дохід… не будете в батьків просити: “мамо, дай будь ласка 200 грн мені потрібно купити сину підгузників”
це основні речі на які варто звертати увагу коли справа йде до весілля, якщо з ними немає проблем, тоді я тільки за весілля, не можна все життя холостякувати 🙂 особисто мені набрид такий спосіб життя: сам п’ю, сам гуляю, сам си стелю, сам лягаю… ))) до нічого доброго це не приведе
як жарт до теми ще хочу процитувати мого хорошого знайомого, він говорить так: “поки будеш грати в презервативі не женишся”)))
а щодо віку, коли варто одружуватися – то в кожного індивідуально і великого значення це не має… хоча, особисто за варіант спочатку погуляти добре, побачити яке воно життя, а вже потім женитися))))
шановне товариство, чому так зразу притихли коли я написав?:)
Я тільки що повернувся із відпустки і зразу така тема. Хмммм.
Я скажу так: хто що хоче то і робить, але щоб потім не було слів “ой ти мені зробив дитину тепер женись або навпаки я не буду татом. Кожен має голову. ”
Мерсі боку. :ZZZ:
я женитися буду 20 -21 років спочатку треба закічити школу поті універсетет тоді шось думати 🙂
я з студентом згідний :yes:
то ти ще маленький, наразі можеш не паритись думками про весілля, але більш-менш правильно мислиш :yes: , головне голову на плечах треба мати 🙂
😕 най більше смішо коли по залюту дебіли купуй те презервативи
ще зарано женитись (як мій друг говорить голяй поки можеш бо потім діти памперси і жінка і теща)
ох актуальну тему підкинув воробус :-))
в мене є дівчина но я не збираюсь до кінця життя зодною зустрічати
і презерватив не дає 100%…
є багато причин чому молодь не хоче одружуватися – і проблеми з житлом, і з роботою, і ще розум не той – гуляє вітер в голові або інші якісь проблеми. але якщо чекати поки все ідеально зійдеться – ціле життя пройде і можна не дочекатися. на мою думку вибір простий: або потратити молодість на себе і лишитися на старість самотнім або провести молодість в сімейних клопотах, присвятити сім’ї і бути в оточенні рідних людей. кажуть що посієш – те й пожнеш. якщо це справжня любов – то ніякі труднощі не страшні.
хоть хтось мудру думку висловив
Данило ти чуєш? 😀 😀 😀 😀 😀
А то бебіків будеш бавити.
Воробус не одружується, бо він птаха зальотна. Тут поцвірінькав, там поцвірінькав, та й полетів собі. А щоб одружитися треба в першу чергу добре стояти на ногах. Моя бабуся казали – “Коли біда ходить дверима, то кохання утікає вікнами”. 😀
цілковита правда, спочатку кохання, романтика, а потім… навіть взяти банальну нестачу грошей, починаються докори, сварки, розлучення… “любов приходит и уходит, а кушать хочется всегда”
а старших людей треба слухати, життя прожили і багато що бачили
колись мені закарбувалася в пам’яті одна фраза, яку почув від батькового знайомого: “до 20 років як не набрався розуму, то вже й не наберешся, до 30 – як не жинився, то й не женишся, а до 40 – як не мав грошей, то й не будеш мати ” 😀
особливо бабусь
Веселенька тема… Не думаю, що молодь саме НЕ ХОЧЕ одружуватися. Нашим батькам держава забезпечувала роботу. Наші діди і прадіди мали поля, худобу або якісь майстерні чи щось схоже, що давало їм впевненість в завтрашньому дні. А що є, наприклад, в мене??? Яким чином я повинен утримувати сім’ю? Де я повинен жити? На шиї в когось з батьків – не варіант!
З ким – окреме питання. “Попробувала пожити з одним – не сподобалося – пішла. Попробувала з іншим…” – вибачте на слові, але блядство стало нормою нашого суспільства…
Я в своєму житті наразі не бачу відповідей на ці питання: з ким? де? за що? А без цих відповідей ніяка любов не допоможе!
PVS, повністю підтримую
плюс мінус те саме що я сказав тільки іншими словами
хоча… “з ким?” і “за що?” – не так важко відповісти, а от на питанняко “де?” – не бачу відповіді… зробити ремонт, обставити житло, купити машину – з часом (два, три, п’ять років) можна, а от купити квартиру – просто анріал
але якщо добре подумати, то людина – така істота для якої немає нічого не можливого 🙂
Як на мене “з ким” – найважче. Якщо, звичайно, не хочете нарватися на варіант “пожили – розбіглися”.
Що ти не кажеш? Головне – це взаємопорозуміння!!!!!! 😛
Пане!!!! Де твоя ава? ?:-) ?:-) ?:-) ?:-) ?:-)
Аватар можна завантажити у себе в профілі якщо ви зареєстрований користувач.
ага навіть жінку з тещою маю :-((
треба хороші вікна ставити :laugh: щоб кохання не втікало
та й зараз без проблем можна мати поле й худобу. але чомусь всі втікають жити до міста ?:-)
нам етава нє панять
всім бажаю женитися по любві і лебединої вірності
Прочитавши статтю і всі ваші коментарі і скажу так : Ви всі не праві, чоловік і жінка створені один для одного, це ще від Адаму з Євою, тому шукати і женитисю це обовязково , не зважаючи ні на жодні проблеми обставини і тому подібне, якщо любов щира тоді вперед, а життя якось вже складеться, ви хочете все і одразу так не буває, потрібно поступово іти по життю, а основою стає сімя, діти, а вже тоді побутові прикрощі, не спорю не завжди все буває легко, але життя на місті не стоїть, тому сьогодні погано, завтра буде краще, як говорять “і на твоїй вулиці колись світло засяє”, томузветрати увагу на таку єрунду я вважаю не потрібно, головне кохання “Любов врятує світ”, тому любіть , кохайте, женіться, і життя саме піде по дорозі, тому що людина для того створена щоб кохати і бути коханою, в цьому і полягає наш сенс життя, без цього ми тільки існуємо, і жодних радощів це нам не принесе, адже це все не постійне, а любов вічна. Тай діти вам на старості скажуть дякую, адже як говорить Біблія “Люби ближнього свого як самого себе” і “Шануй батьків своїх” тому шукайте свої половинки і женіться без вагань , а життя саме вас поведе, будьте щасливі.
ура ура! посто філософ Йорік де ти був до тго
Йорік, ти оптиміст! А я реаліст…
Я, наприклад, тут(в місті) народився і виріс – в мене зараз життєвий досвід тупо не той 🙁
Влом колупатися з gravatar’ом, а в профіль зараз загляну що там і де.
Насправді (ІМХО) проблема у відсутності моралі. Як наслідок – лише споживацькі інстинкти. Коли держава почне дбати про духовність->відродиться мораль->молоді люди будуть думати не лише про секс та шопінг. Але яка мораль може бути при цій владі, яка влаштовує податкові канікули для ресторанного бізнесу, хоча тих генделиків і так на кожному кроці… :shutmouth:
Молодь – різношерста. Відповісти на питання однозначно неможливо. Забагато змінних у рівнянні, оскільки причини в кожного свої – це раз. До того ж одні й ті причини в різних людей нівелюються по-різному. Безумовно можна систематизувати певні категорії й розглянути їх окремо. Це вже буде ближчим до якоїсь відповіді. Хоча особисто я на відповідь узагалі не претендую. Бо ж, щоб дати відповідь, наближену до повної, потрібно пучки на пальцях добряче стерти. І в кінці мало б вийти щось на штиб монографії.)
Дивлячись на (суча)сну молодь часто задаєшся питанням чи думає вона взагалі. І якщо думає, то чим.
Думаючий же прошарок трапляється не так уже й часто. Є ще дилетанти. Котрі створюють бурну видимість активного думання.
Вимагати від тих, хто не думає взагалі, думати про щось – безглуздо. У таких людей є певні фетиші, яким вони поклоняються і їм чудово живеться. Не думати, кажуть, корисно для людського організму.))
Створення сім’ї ( а не як таке одруження, яке є лише формальністю) – це перш за все відповідальність, якої чомусь багато людей бояться. Тобто можна мати 20,25,30 і всі 45 й не бути готовим, щоб мати дружину(чоловіка) й дітей. Купка комплексів багато чого міняє.))
Звідки вони? Це вже інше питання.
А щодо тих, хто шукає і не може знайти. Це ж також фобія. Також комплекси. І шукання ключки на дупу. І взагалі оце “не знайшов(а)” смішно звучить. Завжди цікавило, як це шукають “ту” людину. З табличками ходять: “Шукаю!”?
Почуття – це діло наших рук.
А тепер мало хто уміє любити, піклуватися, цінувати, цікавитися.
Можна зустрічатися, ловити оргазми і любити й без сім’ї.
Сім’я – це маленька спільнота, котру створюють зі спільною метою – діти.
А для чого це зараз комусь?
Страшно давати життям дітям, якщо їм прийдеться жити серед виродків.
Коли йду вулицею і бачу жінку, котра кричить на дитичу чи б’є її. Шкодую, що поряд нема автомата. Такі ж відчуття, коли бачу зграйку якигось деґенератів.
Мабуть, занадто грубо, але зараз хлопці носяться з своїми яйцями, як з писаними торбами, а дівчата чекають, щоб їм поглибше запхали. Про яку сім’ю далі може йти мова.
Так, це не про всіх. Це загал. Але він значна частина суспільства.
Моя сім’я – моя святиня.
Дівчат на це вчили. А чоловіка вчили на те, щоб він міг забезпечити сім’ю.
Зараз виробився інший менталітет. От і наслідки.
Тупий приклад, але: їй не в охоту посуд помити, бо налаковані нігті і спортиться манікюр, а він грає контру і не заб’є цвяха. 🙂
Страшно. )
Але попри це залишається стержень. Люди, які не думають, а роблять. Штамп у паспорті й тягнуть свого хрестика. Родять дітей і не задаються подібними питаннями так як тут всі ми. Амінь.
Чорт, все одно багато написалось. Чесно не хотіла багато писати.
Засади моралі створюються в родині, а держава відіграє тут другорядну роль. Держава повинна забезпечити матеріальний добробут, а от виховання це справа сім’ї. 😀
Нажаль думає 🙁 От тільки думки, здебільшого, на тему “як вписатися в стадо”. І біда нашого часу і суспільства, що дуже мало хто скаже “Дурню/Дурепо! Нащо воно тобі?” А самостійно дойти до цього висновку – ой як багато часу займає….
Якщо збираєшся їх “восПИТАТЬ” – страшно, бо стануть такими ж виродками. Якщо ж виХОВАТИ – захистити, підготувати до зустрічі зі стадом – не страшно, бо точно знаєш, що твоя дитина до їх рівня не опуститься.
Не треба автомата. Ситуації бувають різні, а вседозволеність і вередливість не найкращі риси характеру і їх треба “гасити”. Головне не перегинати палку. Ні в доброті, ні в строгості.
Зате в тему 🙂
http://demotivators.ru/media/posters/720406_devushki.jpg