Нещодавно ідучи повз місцевий ринок, помітив, що там люди почали продавати гриби: козарі, білі, а найголовніше опеньки.

А це значить, що сезон опеньків розпочато.

Ваш автор вирішив не купляти гриби на ринку, а згадати молодість і назбирати самому, що є не так вже й важко.

Як пройшов мій похід за грибами читайте далі.

Нарешті знайшовши вільне «вікно» у своєму щільному робочому графіку, Ваш автор виїхав на природу у пошуках грибів, які так Я люблю збирати.

В село приїхати я вирішив ввечері, щоб добряче виспавшись з самого ранку поринути у світ грибів, а саме піти в ліс.

Рано я проснувся близько половини сьомої, надворі було ще темно та за деякий час почало розвиднюватися.

Що заважало Нашому походу з самого початку, так це густий туман, із-за якого не було видно практично нічого та про це згодом.

Вдягнувшись у що попало Я з тіткою вирушили у напрямку лісу. Але, де він точно починався важко було знайти через вже згадуваний туман, плюс під ногами була страшенна мокрінь через росу.

Так туман нам і завадив, ми зайшли не туди де хотіли і прийшлося заходити з іншого маловідомого мені початку лісу.

Зайшовши в ліс Ваш автор зрозумів, що допустив велику помилку: я не взяв запасних шкарпеток, адже перейшовшись по росі ноги були намочені. Прийшлося у терміновому порядку користуватися альтернативними кульками, які на щастя були у куртці.

Коли з собою справи я більш-менш навів, почалося Наше полювання на гриби. Їх було багато і різноманітних.

Перше, що я з тіткою у відсутності опеньок, які були нашою головною ціллю, почали збирати були гливи і сироїжки.

Я би не сказав, що їх було аж так багато, але були. 🙂

Через деякий час гливи закінчилися і прийшлося десь з годину (і заблукали, і знайшли дорогу і знов заблукали) походити у холосту, щоб натрапити на чергові гриби на цей раз опеньки.

Я би не сказав, що спочатку опеньок було аж так навалом, були по одній, але проходячи повз черговий пеньок, Ваш автор натрапив на такий пень, що і я і тітка назбирали грибів на ньому ой як багацько.

Тітка тільки промовила: «Нам би ще один такий пеньок і прийдеться роздягатися». 🙂

Подібного пенька ми не знайшли, але повні сумки ми назбирали. По дорозі додому нам ще неодноразово траплялися гливи, та на них вже ніхто не звертав уваги. 🙂

Опеньки є опеньки.

Поблукавши по лісі, ми все ж вийшли на нормальну дорогу, яка вела назад у село. Через деякий час ми були вдома, де згодом пообідавши лише сиділи і згадували як ми збирали гриби.

P.S. Прикол був, коли Ваш автор загубив шапку. Справа у тому, що я назбирав грибів і не мав де їх положити, бо сумки були вже повними. Тоді я поскладав гриби на шапку і пішов шукати тітку, а вушанку залишив біля дерева.

Довелося потім півгодини шукати, де та шапка. Аж самому смішно стало.

Автор статті: Vorobus.