Переписуватися ввечері з VOROBUS’ом по асьці шкідливо для здоров’я! От і зараз — замість того, щоб преспокійно завалитися спати я почав рахувати а скільки чого треба для організації (між)домової мережі і скільки це буде коштувати?
Почнемо з матеріалів і техніки:
1) хороший обжимний інструмент — 150 грн.
2) 300 метрів хорошого кабелю — 1500 грн.
3) упаковка мережевих конекторів (100 шт.) — 50 грн.
4) мінімально керований свіч — 2000 грн.
5) старенький системник — 500 грн.
6) UPS, який не здохне за 3 хвилини — 1300 грн.
7) більш-менш потужний ADSL-модем — 800 грн.
8) підключення до укртелекомівського ОГО! — 1 грн. 🙂
Разом отримуємо не мало, не багато — 6301 грн. На перший погляд чималенька сума, але якщо згадати, що все це робиться не лише для себе коханого, а людей хоча б на 10, то виходить не дуже і страшно. Приблизно вартість ADSL модема.
Також не слід забувати, що орієнтувався я на опубліковані в інтернеті роздрібні ціни, а якщо Ви все обладнання, крім, звичайно ж, Б/В системника, закупите на одній фірмі, то точно можете розраховувати на знижку.
Тепер давайте складемо це все до купи. Початок точно повторює підключення домашнього комп’ютера до укртелекому: беремо наш 500-гривневий “суперсервер”, модем, з’єднуємо їх і настроюємо параметри підключення. Перевіряємо… Ура! Перший комп’ютер нашої мережі отримав доступ до інтернету. Тепер йдемо прокладати всю решта мережу.
Центром нашої мережі буде свіч. Причому центром він має бути не тільки логічним, але й фізичним — щоб мінімізувати довжину кабелів до кожного користувача. Це потрібно не тільки з економічних причин: в кабельної мережі є обмеження по відстані — якщо кабель більший 100м. зв’язку може просто не бути, а якщо кабель неякісний, то і того менше. Ну і, відповідно, чим коротшими будуть кабелі до кожного з користувачів, тим кращою буде якість і швидкість.
Якщо є можливість, то UPS, модем і сервер також краще б тримати там же де і свіч, ну а якщо нема такої можливості, то не забудьте обов’язково провести живлення від UPS’a до свіча, бо якщо цього не зробити, то толку від UPS’a ніхто крім Вас мати не буде.
(С)исадмін на прийомі у (П)сихіатра:
П: скажіть мені Ваші улюблені кольори
С: ну-у-у… це складно…
П: ну тоді які Вам найбільш огидні?
С: біло-оранжевий, оранжевий, біло-зелений, синій, біло- синій, зелений, біло-коричневий, коричневий
П: саме в такому порядку???
С: так!!!
Цей анекдотик колись допоміг мені запам’ятати стандартну послідовність провідків в мережному роз’ємі. Чому має бути саме так а не інакше?
По-перше тому що це стандарт і якщо Вам або не Вам колись доведеться щось переробляти, то Ви просто не задумуючись зробите правильно.
А по-друге — стандарт не з потолка взятий, а враховує типи сигналів по кожному контакту і їх стійкість до різних завад, так що якщо зробите інакше, то можете не мати мережі навіть на 10-иметровому кабелі.
Єдиний вийняток: біло-зелений, зелений, біло-оранжевий, синій, біло-синій, оранжевий, біло-коричневий, коричневий також буде працювати, бо це другий варіант того ж стандарту. В більшості випадків все буде працювати навіть якщо Ви на різних кінцях кабелю наб’єте роз’єми по-різному.
А ще такі “різноголові” кабелі використовуються для прямого з’єднання двох комп’ютерів між собою. Але краще без потреби різноманітності не плодити, а визначитися яку послідовність Ви будете використовувати у всій мережі і її дотримуватися. Останнє, що слід знати про кабелі — якщо вони екрановані, то екран обов’язково слід заземлити, інакше з нього буде більше шкоди ніж користі.
Ну і на закуску залишилося найцікавіше: настройка того, що робить з непотрібної залізяки сервер, а саме:
служба DHCP — роздає автоматичні настройки всім клієнтам мережі. Дуже корисна штука, бо навряд чи Вам схочеться бігти до сусіда, як тільки до нього прийде хтось в гості зі своїм ноутбуком і захоче вийти в Internet через Вашу мережу
кешуючий DNS — відповідає за перетворення адрес, наприклад Vorobus.com в цифрові мережні адреси зрозумілі для комп’ютера.
При роботі з укртелекомом просто життєво необхідна річ, бо їхні DNS’и мають властивість час від часу зникати і, здавалося б, все працює, а бровзер показує дулю замість сторінки.
кешуючий проксі-сервер — зберігає певний час копії сторінок і при повторному запиті не завантажує канал Internet’у, а віддає файл з диску. Зараз від нього користі вже менше ніж було ще кілька років назад, бо сайти стають дуже динамічними, але все одно залишаються якісь постійні елементи оформлення, зображення, тощо, на яких можна виграти трохи швидкості. Ще можна домовитися про використання одного антивіруса, тоді оновлення до нього фактично будуть стягуватися лише один раз, а решта отримає їх не “забиваючи” канал повторно.
“файлозвалище” — просто загальнодоступний мережний диск, куди можна закидувати все, що може бути корисним чи цікавим Вашим “сусідам по мережі”. Якщо всі “скинуться” скачаними фільмами, то це теж може суттєво зекономити час і трафік.
Якщо хочете зекономити, але заодно і схуднути, то можете обійтися некерованим свічом, без сервера і гіршим кабелем. Працювати все буде, але спочатку будете бігати по всіх абонентах і все настроювати, потім в разі збою бігати вздовж і впоперек всієї мережі шукати що сталося, а потім знову по абонентах, бо в них позбиваються настройки, поміняються Windows’и, комп’ютери… Мені було б ліньки.
Стаття дуже оглядова, але можливо комусь стане у пригоді, бо загалом не такий страшний чорт, як його малюють і якщо все добре продумати і дещо попитати в Гугла, то у Вас обов’язково все вийде.
А мати два мегабіти за 20 грн. замість півмегабіта за 50, та ще й можливість побавитися з друзями в мережні забавки — воно того дійсно варте!!!
Автор статті: PVS.
Класно! Актуальна тема, мені тільки зрозуміло, що якщо в тебе є мета – PVS і Гугла мені стануть у нагоді. …А фотка оригінальна.
то підпільний карпатський штаб сайту vorobus.com
Ооххоохохохох вже і ПВС автор. А ти бачу рубаєш у комп’ютерах добре. По більше би статей від тебе.
Щодо теми, то провайдери бувають різні, а так сам собі зробив і куриш.
Штаб Воробуса у Гуті? 😀 😀 😀 😀 😀
Якщо пан ПВС щось придумає цікаве без питань викладемо його статтю. 🙂
Та от коли приходить ідея, то можу щось придумати, а “побільше про що попало” – так не вмію 🙁
А ти в яких темах фуричиш крім компів? От Воробус по всіх, а ти ще в чому добре розумієшся?
А ти собі сам провайдер? 😎
В мене робота комп’ютерна, то в них трохи більше, а в решті тем – вибірково: якщо щось цікаве попадалося, то про це знаю трохи більше, а так щоб конкретно назвати якийсь великий напрямок, не ризикну…
🙁 в мене такий фокус не пройде – нас на будинок всього 4 інтернетчиків, а всім решта – по барабану.
Ой, стільки хочеться написати, але дуже не хочеться входити в довгу полеміку). Що до стандартів T568A i T568B, то ПВС щось дуже поверхнево їх описав, там не різні типи сигналів, а просто на різних девайсах на їх портах різні піни, і коли порти з’єднуються кабелем то треба щоб пари проводів, які під’єднані з одного боку до пінів, що посилають дані, з іншого боку були під’єднані до пінів що приймають дані, отже девайси в яких піни одинакові(наприклад 2 світча) повинні бути з’єднані crossover кабелем в якого на одному кінці Т568А(біло-зелений зелений біло-оранжевий синій біло-синій оранжевий біло-коричневий коричневий), а на іншому T568B(біло-оранжевий оранжевий біло-зелений синій біло-синій зелений біло-коричневий коричневий), a девайси в яких піни різні(наприклад комп’ютер i світч) повинні бути з’єднані кабелем типу straight-through в яких на двох кінцях одинакові стандарти. Але дійсно ці строгі правила були дуже раніше, зараз на них вже мало звертають увагу оскільки більшість нових девайсів мають здатність визначати що вибраний неправильний кабель і автоматично міняють свою внутрішню логіку прийому чи передачі даних.Також стандарт не враховує ніякої стійкості сигалів до різних вад, одна з головних речей, які можуть стати на заваді сигналу це електромагнітне поле, при передачі даних провода створюють це поле, але оскільки вони переплетені між собою – поле, яке створюється при передачі даних в один бік нейтралізується полем, яке створюється при передачі даних в інший бік. Ну і таким чином вони більш захищені від зовнішніх чинників але це вже скоріше завдання ізоляції.
Що до статті, то напевно перед тим як починати таку епопею, як описав ПВС, то треба дійсно прикинути всі економічні за і проти), чи дійсно воно того варте), якщо вже робити щось подібне то точно не зі шнурами. Ці всі шнури ще треба якось нормально прокладати і ізолювати, це купа роботи, ну хіба вже дійсно вам нема шо робити. Одним словом якщо вже займатися такими речами, то тільки через wireless), інакше це все пуста трата часу, сил і грошей, потужний AP точно вийде дешевше ніж ця вся бадяга зі шнурами і світчами). Таким способом хочаб можна забезпечити хоч якусь елементарну безпеку передачі даних, про різного роду аутентифікацію типа 802.1х я тут навіть не буду заїкатись, якщо це має бути мережа суто для своїх). Що до DHCP то це само собою зрозуміло, ніхто не буде бігати по хатам ставити ip адреси, це абсурд).
Думаю такого типу мережа актуальна в місцевостях де немає нормального доступу до інтернету, простіше кажучи там куда ще не дійшли провайдери, тоді ви кидаєте оптико-волоконний канал до найближчого провайдера,чи робите супутниковий нет, створюєте таку собі місцеву локальну мережу, стаєте таким собі місцевим національним героєм), потім стягуєте плату з абонетів такої мережі і таким чином вам це все окуповується. А робити такі речі десь у місті де ітак є доступ до інтернету дивлячись очима конкретного користувача такої мережі, вигоди можна побачити мало, провайдери постійно роблять апгрейд своїх мереж, роблять нові тарифні плани і т.д., а чи буде так само з вашою локальною мережею? тому цей користувач із часом дійде до висновку що йому не хочеться ділити швидкість із дружбаном, який постійно качає з торентів чи е-Мулів забиваючи канал, що йому вже не цікаво бавитись в контр страйк з 10-ма людьми а він хоче бавитись його по нету, і що він хоче мати свій власний роутер і власну локальну мережу 🙂
Упс, що до 802.1х то звичайно вона може бути в простому виді, просто коли я писав то думав про RADIUS 😀
Провідки виті між собою по парах і стандарт набивки зроблений якраз так, щоб оце “туди-назад” припадало на одну пару і електромагнітні завади компенсувалися. Я просто для неспеціалістів не вдавався в такі деталі, але загалом ми обоє маємо на увазі одне і те ж.
Нановіший стандарт безпровідних мереж має теоретичний максимум швидкості 480 Мбіт/с, причому враховується сумарна швидкість і прийму і передачі. Реальна _сумарна_ швидкість на сучасних пристроях 300 Мбіт/с і ділиться вона порівну на прийом і передачу. До повного щастя – в результаті вона ділиться ще й на кількість клієнтів, тобто якщо до точки доступу з’єднається 5 користувачів, то кожен отримає максимум 30 Мбіт/с, замість 100 мбіт/с або 1Гбіт/с в дротовій мережі. Причому ці 30 будуть при прямій видимості, а всі перешкоди (стіни, дерева, решітки) ще додатково погасять цю швидкість (тільки не кажи, що я гад, бо не розказав це все детально з зонами Френеля і наведенням конкретних коефіцієнтів згасання 😀 ). Щоб з цим всім боротися потрібні хороші wifi-адаптери з зовнішніми антенами, а це реально дороге задоволення.
Я навмисно писав “мінімально керований свіч”, тому що на ньому при потребі теж можна прикрутити “захист від дурнів”, а надмірна безпека в домушній мережі має більше мінусів ніж плюсів.
Ну це все також не в небо підключено, а до якогось провайдера, тому і тарифи і якість зв’язку буде зростати разом з провайдерськими. Більше того: якщо в околі з’явиться провайдер який надасть більш привабливі умови, то переключення на нього пройде непомітно для кінцевих користувачів і з розірванням/укладанням лише однієї угоди. А ще, я в статті цього не згадав, але починаючи її писати сервер я передбачав для можливості балансування навантаження між декількома провайдерами, плюс це дає відмовостійкість – якщо щось “здохне” в одного провайдера то просто впаде швидкість нету.
нарізка каналу гарантованими рівними частинами + дозвіл використовувати надлишок вирішує і цю проблему.
Сам собі провайдер – “сам наливаю, сам і п’ю” =))
Так, це Воробусова шпаківня 😀
На рахунок безпровідного підключення я вважаю що навіть якщо ціна буде вища вонa буде варта зекономленого часу і сил із кабелями, також безпровідна мережа більш гнучка, хтось не хоче більше в ній сидіти, відключився і все, хтось захоче підключитись, відразу ж підлключається а не тяне кабелі. Що до покриття то якщо вже є аж така проблема з сигналом то можна поставити декілька точок доступу. А на рахунок швидкості, то я не розумію навіщо потрібна в локальній мережі швидікість 100 чи тимбільше 1000 мегабіт? всеодно при виході в мережу провайдера там буде набагато менша швидкість. Що до балансування швидкості між провайдерами то це вже теж викликає фінансові протиріччя, платити ше двом провайдерам за широкі канали, це ставить під сумнів всю вигоду такої схеми).
Але при переписуванні фільмів чи інсталяшок один від одного вона буде більшою і при цьому не буде перешкод для інших учасників мережі, а при wi-fi – будуть, бо по своїй ідеї точка доступу – це хаб.
Якщо ж ставити кілька точок доступу, то по-перше – все одно до них треба тягнути кабелі. По друге – для хорошого прийому треба ставити зовнішні антени, а нормально прикріпити антену на чималій висоті значно складніше ніж прибити кабель по стіні мотажними кліпсами чи просто кинути його по якійсь вентиляції. А ще антени не можна тупо заземлити – на них потрібно ставити спеціальний грозозахист.
Як на мене, то безпровідні мережі мають право на життя в готелях, офісних центрах і в хатах чистоплюїв, які бояться поламати свій євроремонт. У всіх решта випадках провідний зв’язок буде “взувати” їх і по якості і по швидкості і по вартості компонентів.
Є ще один момент: переважно додому люди купляють собі стаціонарні комп’ютери і ставлять їх десь під стіл в кутку. За замовчуванням в комплектацію такого комп’ютера wi-fi адаптер не входить і якщо доведеться підключатися до безпровідної мережі, то треба його доставляти і переставляти комп десь повище, поближче до вікна, щоб ловило добре, або витягувати довгим USB-шнурком, що також не завжди добре.
Та й взагалі – мережа, яку можна вбити простим включенням мікрохвильовки – то не є гуд. Якщо вже дуже хочеться якомусь юзеру мати wifi – набагато простіше зробити комбіновану мережу: кинути якусь копієчну точку доступу біля нього в коридорі і “най має”.
просто якщо подивитися на ціни, то вони у всіх провайдерів зростають непропорційно до швидкості. Якщо, наприклад, мені достатньо 2 Мбіт/с і сусіду достатньо 2 Мбіт/с, то вигідніше двом в складчину платити за 4 Мбіт/с ніж кожному за 2. В домашній мережі на 10-15 користувачів ця різниця ще очевидніша. І кількість провайдерів тут не грає ролі.
Я знаю ще одне місце, де може жити wi-fi: класичне українське село. Там в порядного газди від хати до хати має бути пару моргів города, а діти, чорти маму їхню, замість копати той город хочуть сидіти в Кантактах і Аднакласніках. Вита пара на таких відстанях працювати не буде, оптика – дорого, отоді повішати на найвищій сосні точку доступу – святе діло.
Прікол буде, якщо в тому селі немає телефонної лінії від Укртелеком або лінія, але не тримає АДСЛ…або швидкість така, що не то що 1-2 Мб/сек на людину, а всього буде 1-2 Мб/сек.
А якщо з лінією все добре, то пропоную:
– взяти набагато менше кабеля, а не 300 м.(2)
– вистачить 10 шт за 5 грн. (3)
– АДСЛ-Вайфай-маршрутизатор замість 4), 5) та 7), можливо ще 1 звичайний світч знадобиться
– 1), 6) і 8) залишаємо