Лазанья – одна з найвідоміших страв італійської кухні, спробувавши її, жодна людина не залишиться байдужою, і буде хотіти покуштувати її ще раз.
Лазанья сьогодні – це шари висушеного пшеничного тіста, що перекладається різноманітними начинками: м’ясним фаршем, грибами, шпинатом, баклажанами тощо… Начинку обов’язково поливають соусами (бешамель чи томатним). Наприкінці страву посипають тертим сиром і запікають у духовці.
Та такою лазанья була не завжди. Першопочатково лазанья являла собою плоский круглий корж із пшеничного хліба. Такий коржик пекли греки і називали його laganon. Згодом римляни перейняли у греків їх хліб, лише стали різати його на смуги і називати lagani, що значить laganon у множині. Існує також версія, що слово «лазанья» походить від грецького lasanon, що перекладається «Горшкова піч». І знову римляни запозичили це слово, перетворивши його в lasanum, яким називали посудину, у якій готувалися «прапредки» лазаньї. З часом назва посуду перейшла і на саму страву. Так на світ і з’явилась «лазанья»
В ідеалі тісто для страви печеться з пшеничної муки, полі і води. Та щоб зекономити час можна купити готові листи для лазаньї у відділах макаронних виробів чи в італійських магазинчиках.
У страві також використовуються сири моцарела і пармезан, та за їх відсутності можна взяти звичайний твердий сир. Сиру має бути БАГАТО.
Хочу запропонувати вам свої рецепти лазаньї, якими інколи радую своїх гостей.
Лазанья з м’ясним соусом
Для приготування цієї страви необхідні такі продукти:
- 600 гр. нежирного м’яса (яловичина, телятина)
- 700 мл. томатного пюре або перетертих помідорів
- 1 цибуля
- 1 морква
- 1 зубчик. часнику
- 100 мл. молока
- 2 ст. л. оливкової олії
- 375 гр. сиру моцарелла
- 100 гр. сиру пармезан
- сіль, перець
- листи лазаньї
- 2-3 гілочки свіжого базиліку (можна замінити 1 ч. л сухого)
Спочатку готується м’ясний соус. Для цього порізану цибулю і часник спасерувати в олії, додати потерту моркву і базилік, трішки підсмажити і додати м’ясо. Підсмажити 5-7 хвилин, інтенсивно помішуючи, влити молоко і тушкувати, поки молоко не випарується. Додати помідори або томатну пасту і тушкувати 30 хв., посолити, поперчити. Соус має бути рідкий.
На дно форми вливаємо 1 ст.л. соусу (ніби змащуємо форму), накриваємо дно листками лазаньї, вливаємо соус, посипаємо сиром, кладемо декілька подрібнених листочків базиліку. Далі все так само: листки лазаньї, соус, сир. Запікати в духовці при температурі 200 градусів 30-40 хв. Лазанья готова, коли тісто м’яке.
Лазанья з зеленими овочами
Для приготування такої страви необхідно роздобути наступні інгредієнти:
- 200 гр. зеленої квасолі
- 200 гр. шпинату
- 200 гр. броколі
- 250 гр. сиру моцарелла
- 3 середні картоплини
- 2 ст. л. оливкової олії
- 40 гр. масла
- 40 гр. борошна
- 800-1000 мл. молока
- 50 гр. тертого пармезану
- сіль, перець
- мускатний горіх
На відміну від попередньої страви, для лазаньї із зеленими овочами використовується соус під назвою Бешамель. Для його приготування потрібно розтопити масло у банячку, всипати і підсмажити трохи муку. Потрохи вливати молоко, сильно помішуючи вінчиком, щоб не утворювались грудки. Варити 10 хв. Посолити, поперчити, додати мускатний горіх, сир пармезан і ще раз добре вимішати. Соус готовий.
Після цього відварити до напівготовності зелені овочі. Щоб овочі залишались зеленими, як тільки злили гарячу воду овочі необхідно покласти у лід або залити дуже холодною водою. Картоплю відварити в мундирах почистити, пом’яти, вимішати з сіллю і олією. Додати декілька ложок соусу Бешамель. Має бути пюре середньої густоти, якщо буде загусте влити трохи гарячого молока.
Змащуємо дно 1-2 ст. ложками соусу. Кладемо тісто, далі 1/3 картоплі, розмащуємо по тісті, далі зелену квасолю і поливаємо соусом. Накриваємо тістом, знову картопля, шпинат і соус. Далі тісто, картоплю, броколі, соус. Далі виливає решту соусу на лазанью посипаємо густо сиром. Запікаємо 30-40 хв. при температурі 200-220 градусів. Ось і все.
З вами готувала Янусина кухня.
Смачного! 🙂
Автор статті: Януся.
А мені більше смажені ребра подобаються… Ха!!!
…Але до Европи теж можна тягнутися. А їжа італійських мафіозі в Україні є актуальною.
краще наших дерунів і вареників ще нічого не придумали!
Мені також ребра подобаються, та на додачу ще пляшечку оковитої. 😀
Як то не придумали? 😮 А борщ з грушами, варений в хлібі. 👿
каатлєткі))) 😛
я маю наувазі що Українська кухня найкраща!!!!!!!!!!!!!!!!!
…а якщо вони ше й з м*ясом!
А шо то в тебе на аві зображено? Шось дупля не даю…
попа з дракончиком))))))))))))))))))))))))
щось не згадаю чи я таке їв колись, але маю бажання скуштувати.
тепер треба знайти того, хтоб мені це приготував… 🙂
вельми вдячний за щиру відповідь… а що зображено на правій сідниці?
Цікава стаття) але не треба плутати хранцузький пармезан з італійським парміджано. Та і взагалі тих лазаньїв ціла купа, і знайти якийсь традиційний італійський рецепт, який можна віднести до якоїсь такої загально-італійської кухні досить важко, напевно тому що її попросту не існує, в Італії що не регіон то своя кухня. Що до сиру то я б не сказав що його там має бути дофіга як описано в статті, в більшості випадків тільки злегка притрушують зверху парміджано,вже після того як лазанья готова. А на рахунок моццарелли, то в лазаньї її ніколи не зустрічав, так само як і часник, в українських умовах взагалі краще про моццареллу не говорити, бо тут моццарелли нормальної нема, і краще не псувати собі враження і здоров’я місцевими пародіями.
Забракували, Воробусе, твою лазанью 😀
Я також вважаю, що українська кухня найкраща, але інколи люблю поексперементувати і приготувати якусь лазанью чи запіканку, хоча рідко дотримуюсь рецептури приготування і завжди додаю щось своє.
щось на ззразок ящірки 🙂