Буквально сьогодні вночі Воробус повернувся із чергової поїздки, в які ми з друзяками їздимо час від часу. Вражень, як завжди, багато і при нагоді я ними обов’язково поділюся.
Поїздки – це не тільки бухання, співи, нові місця і так далі, а і приколи, які бувають ой як часто.
Так вже сталося, що з нами в поїздку поїхав такий відомий усім хлопака і по сумісництву адмін блогу Про все і ні про що – пан PVS.
Треба ж було якось з цього пана прикальнутися. 🙂 Тим паче, що хлопака гумор розуміє.
Що саме ми зробили, як до цього віднісся PVS і як я ледве не прикальнувся сам з себе читайте далі.
Під час нашого відпочинку нам вдалося побувати у фортеці, яка знаходиться у Камянці-Подільському. Так от, коли мені вже набридло там ходити, в голову прийшла ідея підсунути комусь із учасників нашого туру кусок цегли.
І кому ви би подумали Воробус її засунув?
Відповідь проста як світ – пану PVSу. 😀 Поки цей юнак ходив по вулиці і фотографував все що рухається і не рухається, Варобус робив лихі справи. Зробити це мені не було важко, адже ПВС сидів майже біля мене і я знав який його рюкзак.
Єдине з чим могли виникнути проблеми, так це з камінням. Його на вулиці тупо не було, і як жартував мій друг – «Бери знімай бруківку». 😀
Всім людям, які у цей час знаходилися в автобусі я сказав мовчати, бо приколу ж не буде. Ясне діло, що люди погодилися і сміялися.
Що цікаво, на цеглі я нашкрябав слово – Vorobus.com. 😀
Якась хвилина друга і цегла у Пвса в рюкзаку. 😀
Приїжджаємо ми на кінцеву зупинку у Львів, виходимо з автобуса, я говорю з своїм другом і кажу наступне: “Ото Пвс буде в шоці, як побачить цеглу“. Знав би я що адмін блогу «Про все і ні про що» стояв поруч зі мною. 😀
І от прийшла пора прощатися, і тут PVS каже: «Давай Воробус бувай, веселого тобі ремонту і починає сміятися». Прикол у тому, що PVS все-таки побачив цеглу і поки ваш автор спав, підсунув її мені в сумку. Я спочатку не повірив, що вона лежить у мене, але за мить побачив, що цегла таки є.
Добре, що я її додому не приніс. Ото була би хохма.
Зараз цегла лежить на площі Петрушевича на обочині. Якщо ви її знайдете і там буде писати Vorobus.com, то я вам поставлю пиво. 😀
Посміялися ми з того всього, сміх продовжує життя.
Про те, як ще можна пожартувати на відпочинку – читайте тут.
P.S. Скажу чесно, я підсунув камінь ще одній людині, але не скажу кому. 😀
Автор статті: Vorobus.
Взагалі-то ти не зовсім спав… Точніше зовсім не спав… Та ще й всьому решта автобусу не давав заснути, а от чому ти не побачив що я вовтузився біля твоєї торби – сам народу розказуй 😀
Прикол з цеглою старий як світ. Я ще за часів свого студентства також використовував цей нехитрий прикол.
А виявляється він все ще живе. Правда у нас це було набагато цікавіше , бо ми цеглу відправили свому товаришу накладною платою через нашу, тоді славну совєтську пошту. А взагалі прикол вдався. 😀
Це фігня – воно напевно копійки коштувало, зараз теж не дуже напряжно, бо все-таки автобус віз. А от якщо підсунути порядну каменюку в пішому поході – ото реально по ногах “вставляє”.
Ой бували вже випадки, ой як бували 😀 😀 😀
Ти би ліпше не цеглу, ти би ліпше брудні шкарпетки старого пса йому до торби запхав!
є один бідолага, який пів походу пройшов з каменюкою і тільки вдома побачив сувенір в 5 кг 😀 😀 😀 😀 😀