11.12.2011 р. 
Вчора довелося побалакати із знайомим. Йду я собі по вулиці, такий на приколі, а тут він і починає мені казати: «Ой, я так засрав..я, скоро на носі сесія, а у мене нічого, ні конспектів, ні білетів, …».
Звісно, що Воробус посміявся з того всього, бо сам таким був, що завжди все відкладав на потім.
І от після цього епізоду мені в голову прийшла цікава тема для статті: «Відкладання важливих справ». Чому ми все відкладаємо на потім? Невже зараз не можна все зробити?
Як завжди, у подібних ситуаціях є вагома причина – лінощі.
Деколи отак сидиш і думаєш, ой треба шкарпетки кинути у пральну машину, треба попилососити у хаті, треба їсти зварити, а ще ті конспекти. Все набридає і береш просто або йдеш гуляти із друзяими чи коханою людиною, або ж лягаєш спати.
Як кажуть, ранок вечора мудріший, тому так відкладаємо аж поки не притисне добре. 🙂
Чому так відбувається?
Перша причина – відсутність мотивації. Звісно, ви зараз скажете, а якою вона має бути? Наводжу приклад. Коли вас ніхто не підганяє, то можна завести у хаті бардак. Згадаймо молодість і те, як ви живете із батьками. Коли їх нема, то все – хата гуляє, все валяється по підлозі, посуд не помитий і так далі.
І тут ти такий спиш п’яний чуєш дзвіночок і голос мами, цитую: «Синочку, як ти там, я з татом твоїм будемо через дві годинки, можливо ти нас зустрінеш?»
Як каже Адекват – «йопт». 😀 Бігом у людини зникають лінощі, все миється, все замітається і коли батьки приїздять бачать, що ти був зразковим хлопчиком. 😀
Випадок із моїм знайомим і його сесією. Сидиш на парах, ходиш пити пиво, прогулюєш, слухаєш ці нудні лекції, деколи навіть мрієш про щось, а коли в семестру тобі кажуть, цитую: «Адекват, ти знову проспав весь семестр, ти недопущений до сесії, поки не покажеш мені конспекти на 500 сторінок». 😀
Тоді починаються безсонні ночі, переписування текстів, кава вночі і так далі. Думаєш, чого я такий дурний, та зроби все як має бути і зараз кури бамбук.
Приходить новий семестр і знову та ж сама ситуація. Ай, ліньки зранку вставати, краще посплю, завтра піду на пари. 😀
Те саме відбувається і на роботі. Поки начальник вас не напряже, то нічого робити не будете. Що на праці вміють робити, так це корпоративні вечірки. Деколи як насвяткуєшся, то ойойойойойойой.
А де звіти, а де план виконаних робіт, чому так мало здійснено дзвінків?
Наступного дня працюєш по 12 годин і думаєш, навіщо я був такий дурний?
Ось такі от наслідки відкладання важливих справ.
Автор статті: Vorobus.
Саме страшніше це те, коли ти на корпоративній вечірці склянку розбив. Трагедія! 😀
а що до сих пір у вузах заставляють писати конспекти? ці конспекти – повний совок, як згадаю цей ідіотизм, то аж на душі легше що не поступав ні в які універи. Ну я розумію раніше якщо не було книжки або грошей на неї, то єдиний вихід – писати конспекти, ну а зараз коли є нет, для чого вся ця дурна писанина?
Stakeholder, Це для того, щоб уміти на парканах та стінах щось писати. 😉
От такі міркування і призводять до повного отупіння сучасних дітей – вони все шукають в неті. А коли інформацію треба
1) прослухати
2) записати
3) прочитати
вона хочеш – не хочеш запам’ятовується.
PVS, От власне що треба нормально прослухати і подивитись, а не відволікатись на писанину коли викладач пояснює. І чого зразу якшо шукають в неті, то тупіють? в неті все те саме що і в паперових книжках, беручи інфу з нету економиться і час і гроші. Ну а те що частіше всього в неті тупо страдають фігньою, то це вже інша тема для обговорення.
Писати конспекти, як це прийнято у нас робити – дійсно ідіотизм. Але саме по собі конспектування не передбачає тупого занотовування слово в слово усього, що говорить викладач.
В ідеалі, людина, котра конспектує, відмічає для себе найважливіші думки, тези, проблемні питання – все найважливіше, щоб не забути. Зрозуміло, що немає сенсу занотовувати визначення термінів та понять, які є у підручнику.
Є люди яким цього не достатньо. В кожного з нас різні функції мозку розвинені по-різному, тому є частина людей, які краще пам’ятають саме власноруч написане, а не прослухане чи побачене.
Це друга особливість людського мозку: людина швидше запам’ятовує місце, де інформацію можна знайти ніж саму інформацію. Тому для навчання Google “со товаріщі” роблять ведмежу послугу.
В ідеалі кожна людина повинна для себе визначити як вона краще запам’ятовує інформацію, і якщо це читання або записування – конспект все-таки варто писати якомога детальніше (у випадку з читанням ще можна пошукати толкову книжку, але детальні пояснення лектора і відповіді на конкретні запитання все ж варто записати – їх з великою імовірністю в книжці може не бути).
Якщо комусь інформація краще сприймається на слух, то варто попросити в лекторів дозволу робити аудіозапис.
От поясніть мені тупому.
Пояснює лектор тему.
Каже якусь тезу, потім додає: ви ніде того не знайдете в книжц, тому записуйте.
Добре, а звідки він то взяв. Ну можливо проводив дослідження і вивів дану тезу.
Але якщо вивів то чому він це принаймні у якійсь науковій статті не написав в часопис.
Або якщо написав нах..я каже «ніде не знайдете».
Але частіше за все висмоктують з пальця якісь псевдо тези (просто власна думка) і вимагають їх на екзамені. А потім це страшно тішить їх самолюбство, коли відповідаючий висловлює БРЄД, прослуханий на лекціях (про який не пише жодна книжка і не йдеться в жодній статті)
Питання: як потім використовувати подібні знання на практиці, якщо ці знання вважаються знаннями лише в аудиторії?
Колись також роздумував наж цим у статті: http://how-to-do.org/yak-navchytysya-ne-vidkladaty-spravy-na-potim/
Тупим пояснювати нічого не потрібно, бо вони все одно робитимуть по-своєму.
Архів. Давай зустрінемось, поговоримо. Може бикувати перестанеш.
Хочеш в Дрогобич до тебе заїду?
adekvat, Я нікого не бикую, а просто висловлюю свої думки в коментарях. Конкретно я нікого не називав, а зустрітися можна, в принципі це не проблема.
пиши на мило де ікли
і коли
Будеш в Дрогобичі, заходи.
дякую за запрошення 😉
Та хоч зараз.
Все-таки не “в книжках”, а “в книжці”??? Може мався на увазі стандартний підручник? Так там дійсно багато чого недонаписано.
це просто типовий варіант (всі студенти таке чули) з багатьма варіаціями (книжках, книжці і т.д.)