Надворі весна, сонечко світить, температура плюсова, але це не завадило вчора Воробусу з’їздити на лижі. Знайомі, які склали компанію ще сказали – «Воробус відкриє і закриє сезон».

І справді, Воробус ще цього року не був на лижах та і що таїти гріха, до цієї поїздки я так і толком на лижах не катався. Обіцяло бути весело.

Дорога у смт. Славське, а саме туди ми поїхали кататися чимось надзвичайним не відзначилася. У поїзді людей було мало і вони або дрімали, або ж просто грали у карти як і Воробус з компанією.

Славське. Приїхали ми достатньо рано і перше що мені треба було зробити, так це взяти лижі на прокат. Людей у будній день багато не було, тому ця процедура не була довгою. Але, коли я натяг на ноги лижні чоботи, то думав що мені ноги зв’язали. Я ледве йшов, а про катання навіть було важко і думати.

На гору ми піднімалися бобіком. Люди всередині балакали про лижників, про траси, а я так сидів тихенько і лише думав якби то не зламати лижі. 😀

Гора. Ну все, абонемент купили (100 гривень на цілий день), лижі натяг, попереду мене мало очікувати все найцікавіше.

Бугель. Зрозумів, що ця штуковина така небезпечна, що у будь-яку хвилину можна з неї вилетіти, що я і згодом зробив, але було пізніше, бо тут я їхав з товаришем, який досвідчений.

Вершина гори, люди всі позникали між ялинками, а що ж мені робити? Як же я маю спускатися. Товариш порадив їхати простенькою трасою, що Воробус і зробив.

Але, я і не думав що будуть такі проблеми. Справа у тому, що я почав падати на кожному повороті. Люди, які оминали мене хіба жахалися з того всього, бо я то був у снігу, то без лижі, то без палок, то в дерева заїхав. Весело так, що аж плакати хочеться.

На першому спуску я впав разів так з 90-то, а на одному повороті мені конкретно пощастило. Справа у тому, що на одній із ділянок є крутий поворот і там треба робити поворот, а я задивився на якусь дівчину і не побачив як вилетів у провал. Коли оговтався, то перше що подумав чи все у мене на місці, де мої лижі, палки… і тут чую крик людей, цитую: «Ей, ти там живий?»

На щастя, ноги в мене міцні і я таки обійшовся синцем. Але, сміху було що на дорозі від мене залишилася лише палка.

Мене це так все розізлило, що я просто зняв лижі і пішов вниз пішки. По дорозі мене минали лижники і питали: «З тобою все добре?».

Що робити? Їхати додому вже чи що? І в кабак нема з ким йти, бо всі катаються.

Сів я на лавочці біля бугеля і почав думати.

Далі буде… Чи зміг Воробус таки перебороти страх і навчитися кататися на лижах?

Автор статті: Vorobus.