Рубрика «Інтерв’ю» продовжується. Сьогодні у мене в гостях чудова дівчина, львів’янка та блогер – Юлія Гриценко.
– Доброго дня, Юлько. Розкажіть коротко про себе: чим займаєтеся, чим відомі…
Привіт. Займається щось від полум’я, а я живу. 🙂 Сьогодні ще студентка факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Працюю фотографом у прес-центрі свого Університету. Чим відома? Мабуть, рано про таке говорити…
– Серед великої кількості блогерів я помітив, що є мало жінок. Як це – перебувати у компанії чоловіків?
Цілком нормально. Це завжди увага, а увага це – приємно. З чоловіками мені взагалі в житті легше… Здається, вони краще розуміють мої потреби.
– Розкажіть про ваші інтернет-проекти. Знаю, у вас є блог. Яка його тематика і про що пишете?
– Так, є мій улюблений блог. Варто зазначити, що вже новий. Старий себе вичерпав. Якихось меж у публікаціях немає. Єдине, що, мабуть, погано – нікого окрім себе публікувати не бажаю (але бувають винятки). «Думки без фільтрів» створила на першому курсі і спочатку то був просто щоденник. Вже згодом побачила, що хтось та й читає ті думки. Однак місія блогу не змінилася – пишу про своє, наболіле. Гадаю, ті, хто відчували чи відчувають щось схоже, знаходять тут відповіді на якісь особисті запитання…
– Як ви вважаєте, чи можна в інтернеті знайти свою половинку?
Все може бути. Інтернет – та ж кав’ярня, просто віртуальна.
– Останнім часом спостерігаю тенденцію, що молоді люди ігнорують сімейне життя, вони вважають, що вже краще бути самому, ніж брати на себе ці подружні обов’язки. Що ви про це думаєте?
Я також не хочу заміж. Принаймні зараз. Прикро, коли люди обіцяють один одному бути вірними, а потім зраджують. Не хочу такого майбутнього. А бути самому… Якщо присвячуєш себе якійсь гарній справі, то навряд чи можеш назватися самотнім.
– Як часто читаєте чужі блоги і чи є у вас улюблені?
Якісь випадкові читаю рідко, направду. Не можу говорити про улюблені блоги, але є такі, які читаю регулярно – «Хроніки щоденного божевілля» та «Невпорядковані записи про те, про се».
– Яким, на вашу думку, має бути ідеальний блог?
Особисто для мене – правдивим. Не просто перевірені факти, а щось авторське, щось справжнє. Мені цікаво читати людські душі, тому намагаюся писати те, що хотіла би прочитати….
– Соціальні мережі. Як ви до них ставитеся? Чому ж ви все-таки не додаєте нікого у друзі «Вконтакті»?
У мережі «Facebook» у мене більше 1 300 друзів. Хто всі ці люди? Власне тому й не долучаю «Вконтакті». Там їх 77 і не питайте, чому. Просто то 77 дуже важливих…
– Яка думка Юльки про шкідливі звички? Алкоголь вживати можна чи краще його взагалі заборонити?
Я не експерт у цих справах. Алкоголь вживати можна, але біда в тому, що сучасна молодь не вміє себе контролювати. Особисто я не можу і не вмію багато пити, швидко п’янію, тому намагаюся з цим ділом не жартувати. Зрештою, шкідливою звичкою можна назвати й залежність від інтернету…
– Гроші все вирішують у сучасному житті?
Гроші вирішують все для того, хто намагається відсутність мізків компенсувати валютою.
– Якби була зустріч блогерів у Львові і ви мали на неї запрошення, чи прийшли б?
А чом би й ні? Колись відвідувала такі зустрічі з чатівцями. Єдиний мінус – інколи дуже розчаровуєшся…
– Блогер – це професія чи хобі?
Для мене, звісно, хобі, адже ти на цьому не заробляєш. А якщо заробляєш, то вже переслідуєш якусь меркантильну мету. Там, де з’являються гроші, часом зникає душа.
– Багато людей хворіють депресією. Що можете їм порадити?
Знаєте, мабуть, боротися з депресією марно. Це завжди треба пережити, перестраждати, переболіти. Важливо вчасно помітити, що життя продовжується. Якщо у тебе є люди, які щиро усміхаються, то депресії не страшні. А ще, для того, аби розвіятися, завжди можна вирушити у якусь авантюрну подорож…
– Ви любите подорожувати? Яке найкраще місце, де ви бували?
Не можу назвати себе затятим мандрівником. Люблю подорожувати зі звичною для себе компанією. З одного боку, це моя робота, з іншого – такий релакс! Мабуть, тому вважаю, що неважливо, куди їдеш, важливо – з ким. Однак найкраще місце у мене є – місто Косів, Прикарпаття. Була там всього один раз, але знаю точно, що то рай земний. Більше того, рай гуцульський. Неможливо передати те, що відчуваєш, коли оточений горами… і хорошими людьми.
– А чим Львів кращий від інших міст?
Та нічим. Не можна казати, що одне місто краще за інше. Просто Львів це суцільні таємниці і якийсь меланхолійний спокій. Львів – не місто зустрічей, однак місто прощань. І тому його ніколи не сплутаєш з жодним іншим.
– Як вам нова транспортна система? Ви нею задоволені?
Шкода, звісно, людей, які годинами чекають свій автобус. Шкода і не більше. Мої маршрутки курсують так, як курсували до того. Але я бачу позитиви у цій новій схемі. Скажімо, нарешті можу доїхати чимось до свого факультету…
– Ідеальне перше побачення за Юлькою? 🙂
– Не можу відповісти. У мене такого не було. 🙂
– Україна таки буде колись потужною державою чи вона завжди буде нестабільною?
Неодмінно буде. Все в наших з тобою руках. Коли буде? Тоді, коли багатими почнуть нарешті називати свідомих громадян, виховання яких і є візитною карткою.
– Що скажете про блог Воробуса та його автора? 🙂
Здається, хороший хлопець, якщо вже з ним розмовляю. 🙂
-Яким має бути чоловік, який попросивши ваші руку і серце, отримає відповідь ви «так»?
Не обманюватиму, що не думала про це. Думала. Він повинен бути справжнім. Але я все одно не скажу «так»…
– Хто має бути хазяїном у домі – жінка чи чоловік?
Чоловік, однозначно.
– Ваш сімейний стан?
Сімейний стан часом відсутній. Це мій випадок.
– Ваші побажання нашим читачам?
Не мовчіть. У серці повинні бути почуття, слів там бути не повинно. Слова треба говорити. Робіть добрі справи і повірте, що людська вдячність може творити дива. Якщо взялися за фотоапарат, спробуйте зловити кілька усмішок – з роками вони стають безцінними. Живіть за принципом трьох «л» – любіть любити людей. І не проміняйте духовне на матеріальне… Незмінно ваша Юлька Гриценко.
Я, у свою чергу, бажаю Юлії здоров’ячка, фарту і хорошого чоловіка. 🙂
Автор статті: Vorobus.
Безумно красивая внешне и внутренне блогерша. Желаю успехов!
Цікаве інтервю, мені сподобалось, от тільки хотів уточнити в пані Юлі, а справжній чоловік то який? без ГМО? 🙂
Якщо серйозно то дуже цікаво, що ви розумієте під справжністю і що ви розумієте під штучністю. На місці Воробуса я б обов’язково задав це питання під час інтерв’ю.
Дотепники) Справжній – це той, хто не видушує з себе посмішку, коли йому гидко на душі.
Цікаве інтрев’ю і думки у Юлії цікаві. ось тільки насторожує її ставлення до стосунків і сімейного життя. але думаю все зміниться. 🙂
І красива, і розумна… знахідка!
А я от розумію і повністю розділяю ставлення Юлії до сімейного життя, воно актуальне сьогоденню. Бувають же дівчатка, які закінчивши школу мріють лиш про одне – одруження. Ось такого я не розумію.
Та чого цілком природня мрія багатьох дівчат на протязі багатьох поколінь, зрештою гарна міцна сім’я одна з запорук щастя, особливо для жінок, бо одна з головних природних місій кожної жінки – бути мамою. Тож дуже бажаю Юлі знайти гарного справжнього хлопа та створити з ним міцну щасливу сім’ю 🙂
Добре, що є люди, які вірять у Добро, Красу, Справедливість, Справжність… Щастя Юлі!
Ви мене надихнули написати статью про справжність, дуже дякую за цікаву ідею. А ось і вона http://waking-up.org/rozdumy/rozdumi-pro-spravzhnist/?lang=uk (там і ссилку на ваш сайтик поставив). 🙂