Мало кому відомо, що українська історія знала двох потужних князів, що іменувалися Костянтинами Острозькими. Це були батько і син. Сьогодні мова піде про Костянтина ІІ (сина), відомого як “сірого кардинала” України початків існування Речі Посполитої (утворена в 1569 році).

Костянтин-Василь ІІ Острозький народився у 1526 році в сім’ї князя Костянтина І Івановича Острозького – нащадка династії Рюриковичів, відгалуження Турово-Пінських князів періоду феодальної роздробленості. Костянтин І Острозький займав посаду “великого гетьмана литовського” (керівник збройних сил) у Великому князівстві Литовському за династії Гедиміновичів.

Костянтин ІІ Острозький очолював Київське воєводство (типу голова облдержадміністрації) й, одночасно, був маршалком (типу спікер) Волинського феодального сейму. Він був найбагатшим і найвпливовішим магнатом на українських землях. Йому належало близько 80 міст і понад дві з половиною тисячі сіл із загальним річним прибутком 19 мільйонів злотих. Польська королівська династія Ягеллонів не могла прийняти жодного політичного чи економічного рішення щодо українських теренів (які були у складі Речі Посполитої) без узгодження з князем Острозьким.

Політичний статус та родове походження, дозволило Костянтину Острозькому після смерті останнього із Ягеллонів у 1572 році висувати претензії на королівську корону Польщі. Після смерті останнього московського Рюриковича Фьодора І у 1598 році був претендентом на царювання у Московському царстві.

Маючи величезні статки та неофіційний статус “некоронованого короля України”, Костянтин Острозький активно підтримував і фінансував українське православ’я, освіту, культуру, козацтво. У 1576 він на свої гроші заснував Острозьку школу, яка з часом стала одним з провідних українських вишів – Острозький колегіум. У той же період запросив зі Львова працювати до Острога українського першодрукаря Івана Федоровича.

Дружиною Острозького була дочка польного коронного гетьмана Польщі Софія Тарновська. Один з перших козацьких гетьманів Христофор Косинський теж був вихідцем з родини Острозьких й підтримував з Костянтином добрі стосунки.

Помер Костянтин Острозький 1608-го року. Похований у Богоявленській церкві Острога.

Загалом доба “панування” Костянтинів Острозьких стала ще однією позитивною сторінкою в історичному розвитку, коли навіть у період іноземних впливів активно розвивався не тільки український політикум, але й духовне, культурне життя українців.