Колись у біографії автора цих рядків був період, коли він проживав у Польщі. Недовго. Неповних три місяці. Жилось комфортно, бо займався приємними для себе справами та ще й отримував досить таки немаленьку платню. Влаштовував як побут, так і громадський транспорт, ціни на продукти харчування. Нормально.

За цей короткий час проживав у трьох містах: Варшаві, Кракові, Вроцлаві.

Хочу сказати, що коли не знаєш міста і потрібно потрапити до якогось конкретного пункту, то на допомогу приходить карта. Карти у поляків продаються скрізь. Вони є досить якісними та мають чіткі і реальні (!) схеми руху громадського транспорту.

Кілька разів було таке, що заблудився. Не міг знайти потрібного провулку чи будинку. Поляки чемно і доброзичливо підказували. Були випадки коли підходив до поліційних патрулів за допомогою. Хочу сказати, що мене приємно шокувала інтелігентність та культура поведінки їхніх правоохоронців.

У Кракові, наприклад, зблудив у самому центрі, на Площі ринок. Польські поліцейські не тільки пояснили куди йти, але й подарували детальну карту-схему центру міста. Вони розпитали мене, як іноземця, чи добре мені перебувається у їх державі, побажали усіх гараздів і запросили приїжджати ще…

Для контрасту. Десь до тижня часу після приїзду додому у Львові потрібно було знайти офіс фірми, що знаходилася в одному із приміщень дитячих садків у районі Топольної. На вулиці стояв даїшний патруль. Включивши елемент шани та потреби допомоги від українських правоохоронців, з наївною щирістю, запитав лейтенанта і сержанта: „Підкажіть, будь-ласка, як правильно мені втрафити по такій-то адресі?” У цей момент вони „крутили” чергового водія і до мене їм діла не було. Відповідь отримав приблизно так: „Проїжджай, проїжджай! Не до тебе. Ніц не знаєм…” І ще кілька матюків у перемішку із цензурною лексикою. Тобто мене шляхетно послали…

Тепер статистика. На початку квітня цього року Інститут соціології НАН України провів опитування українських громадян щодо довіри до української міліції. На формулювання „зовсім не довіряю” та „скоріше не довіряю” відповіло 67% українців. „Важко сказати” – 25%. „Скоріше довіряють” – 8%. Повна довіра до міліції є тільки в 1(!)% громадян. Крім того, 72% українських громадян стверджують, що вони не задоволені „дотриманням законів, що діють у нашій країні”.

О такі от справи у нас. Потрібні зміни…