Із в’язниці відпустили Юрія Луценка. Цього українського політика досить дивним чином посадили і таким же методом – швидко і дивно – випустили. Зрозуміло, що чоловік сидів як політичний в’язень. За нього особисто можна порадіти.

Зрештою, сама особистість Луценка викликає позитивні емоції. Він чи не єдиний публічний діяч, чиї дії в українському політикумі не переходили межі здорового глузду. Він ніколи не плазував перед шефами, завжди мав свій (досить здоровий) погляд на події в державі. Не пам’ятаю, щоб говорив дурниці про світле майбутнє чи ідеалізував українських політичних діячів, навіть тих які були і є його друзями і соратниками.

У тюрмі та судах Луценко правдиво й з гумором лупив правду-матку в очі суддям і прокурорам. А будучи ще на волі досить достойно захистив честь і гідність українського громадянина за кордоном, шляхетно влупивши охороні Франкфуртського аеродрому.

Коли Юрія Луценка відпустили з колонії, зразу ж посипалися позитивні відгуки про Україну з країн „розвинутої демократії”. Керівник ПАРЄ, посол ЄС, президенти (теперішні і колишні), преса, аналітики – всі наперебій розтішилися. Усі вітають українську владу з великим політичним успіхом. Вони заявляють про початок позитивного реформування в Україні.

І тут я нічого не розумію… Який успіх влади? Де реформи?

Успіх і реформи – це комплексні, системні зміни у соціальному, політичному, культурному житті країни, що мають позитивно вплинути на життя громадян.

Випустили з тюрми Луценка – це не реформи. Жодному громадянину-трудівнику в Україні від того краще жити не стане. Навіть Луценка нема з чим вітати. Його помилували. Це приниження, бо він (Луценко) юридично залишається злочинцем. Влада не визнала його невинності. Це факт.

Ті європейці не просто наївні, вони – дурні і примітиви. Як можна так тупо тішитися нелюдяною владою в Україні!

Можна привітати самого Юрія Віталійовича, що він не перебуває у чотирьох стінах (бо місце його сидіння не можна назвати класичною тюремною камерою). Можна по-людськи й щиро побажати політику-опозиціонеру якнайшвидше поправити здоров’я. Можна повболівати за позитивні кроки Феміди із скасування судимостей і відновлення усіх громадянських прав Луценка.

Хвалити владу – це збочення. Але ж це Европа, там багато збоченців…