Історія цікава штука-наука. Часто й не підозрюємо, що між сучасними народами, які зараз живуть у злагоді, без особливих претензій, могли бути серйозні протистояння. З нашими сусідами поляками прийшлося повоювати в княжу добу за Львів, у козацькі часи за незалежність… Потім нас завоювали Австрія з Росією і ми, часто, разом боролись проти окупантів.

Однією із «важких» сторінок історії наших взаємин були події початку ХХ століття – напередодні Першої світової війни. Ключовим стало вбивство українцем польського графа і намісника від Австрії у Львові. Цій події сьогодні рівно 95 років.

Південно-східна частина колишньої Речі Посполитої, яка охоплювала терени теперішніх Краківського й Жешівського воєводств разом з територіями Західної України, включаючи Львів, Ста¬ні¬слав і Тернопіль, після поділів Польщі у XVIII ст. була включена до складу Австрійської монархії

Після прилучення Галичини до Австрії цісарський уряд, розуміючи, що польська шляхта не змириться з новими обставинами та мріє про відбудову Польської держави, намагався послабити її, звертаючи свої погляди на українців. І хоч перехід з-під Польщі до Австрії не усунув, як можна було сподіватися, польського панування в австрійській Україні, одначе приналежність її до Австрії поставила цю частину української замлі в такі політичні умови, що вона могла розвивати своє національне життя й обороняти його перед польськими змаганнями.

У 1908 році проходили вибори до Галицького крайового сейму. Українці з оптимізмом готувались до виборів та сподівались на позитивний результат. Уже на першому етапі виборів (під час т. зв. правиборів) були порушення закону. Усе це «прикривав» тодішній намісник Галичини польський граф Анджей Потоцький. Під час передвиборчої кампанії не обійшлося і без кривавих подій. 6 лютого 1908 р. на Бучаччині був убитий жандармами агітатор одного з кандидатів до сейму від української радикальної партії С. Даниловича – Марко Каганець.

Вибори до Галицького сейму відбулися 25 лютого 1908 р. Можна припустити, що голосування було сфальсифіковане польськими урядниками. Не обійшлося без порушень законодавства і, звичайно, випадки недотримання закону вплинули на результати голосування в багатьох виборчих дільницях. У результаті до крайового парламенту обрано 136 поляків і 13 українців.

Звичайно, що українські політики піддавали намісника Потоцького нищівній критиці. Та 12 квітня 1908 року сталася подія, якої не могли спрогнозувати ні австрійці, ні поляки, ні українці. О 2-й годині вдень у намісництві (тепер будівля Львівського університету ім. І. Франка – фото початку ХХ століття) під час звичайних аудієнцій студент Львівського університету М. Січин¬ський із словами: «За вибори! За Каганця!» трьома пострілами з револьвера убив галицького намісника, графа А. Потоцького. М. Січинський, не чинячи опору, дав себе заарештувати, заявивши жандармам, що вбивство здійснив з політичних мотивів.

Коли лідер українських галицьких політиків Є. Олесницький довідався про вчинок українського студента, то дістав серцевий напад. Усі українські партії Галичини офіційно засудили вчинок свого земляка, визнаючи тільки парламентські методи досягнення мети, але водночас відзначали несприятливе, напружене політичне становище в краї. Засудила вчинок М. Січинського й україн¬ська католицька церква в особі митрополита А. Шептицького.