Любить Воробус футзал, багато про нього пише і завжди стараюся висловлювати свою точку зору по тому чи іншому питанню.
Як і обіцяв, коли буде час поділюся враженнями від традиційного міжнародного турніру під назвою – «Кубок Львівщини-2013», що минулого тижня завершився у Львові.
Переможцем цьогорічних змагань стала команда із Казахстану – Тулпар, яка в фіналі з боями, але таки перемогла гостей із Росії – команду «Газпром-Югра».
Турніру чекав із нетерпінням, лише шкода що він проходив у будній день і всіх матчів таки переглянути не зумів. Та, незважаючи на це, спробую оцінити дії всіх команд.
Все розумію, команди готуються до сезону, багато експериментують, але малюнок гри є і це досить таки добре видно.
Отже, Тулпар (Казахстан).
Команда, яка цьогоріч буде стартувати у Кубку УЄФА. Ще більший інтерес до цієї команди був викликаний тим, що вона зіграє незабаром із нашим Локомотивом саме у найпрестижнішому європейському змаганні.
Сподобалася їхня гра із п’ятим польовим гравцем. Вони ніби «оживають» коли грає воротар-ганяла. Також виділив би їхнього капітана команди та гравця з іменем Сідней. Вони буквально таки тероризували захист команд-суперниць. Бразильці в складі є, але не всі високого рівня.
Газпром-Югра (Росія).
Команда, яка найбільше сподобалася на турнірі, навіть незважаючи на те, що до Львова не приїхали їхні лідери: Чистополов, Робіньо, Батредінов, Купатадзе. Помітно що у команди добре поставлена гра, є серйозне відношення до своєї справи. Сподобалися у їхньому складі Нето та Ліма. Вони практично не роблять хибних передач.
Енергія (Львів).
Зіграли, на мою думку, як могли. На жаль, але це максимум на який команда зараз може розраховувати. Мазур та Грицина – це не Макаєв та Якунін, яких явно не вистачає. Сподобалася гра Пітулі. Людина додала в грі і то відчутно.
Тепер треба багато часу щоб команда змогла заграти так як дійсно може.
Ураган (Івано-Франківськ).
Чесно, думав команда всіх винесе на цьому турнірі. А що ми побачили? Перш за все – це великі проблеми в обороні. Якщо напад зіграв на рівні, то в захисті біда і Гупаленку треба добре думати що з цим робити. І ще в мене враження що тренер знову не знає кого куди ставити. Пам’ятаєте свого часу була така ситуація коли приїхав Сержао, Біро Жаде…
Люди є, а в якій четвірці вони мають грати – невідомо.
ЛТК (Луганськ).
Команда дуже омолодилася, пішло багато гравців і десь думав, що вони на турнірі будуть статистами. Але, їхній тренер зумів ту ж молодь так налаштувати, що вони брали не так майстерністю, як бажанням. Хлопці бігали, старалися. Радує око те, що молодь росте. Тому ж Ільківу дають більше шансів чим це робили в Енергії.
Перспектива є.
Нікарс (Латвія).
Чесно, очікував від них кращої гри. Команда ніби в Кубку УЄФА грала і гравці кваліфіковані є, а результату не було. У підсумку, скромне, 6 місце і в мене виникає питання – як вони думають грати в міжнародному кубку Єрьоменка?
Спартак (Росія).
Тепер я розумію чому ця команда одразу ж не захотіла грати у найвищому російському дивізіоні. У відродженій команді зібрані переважно молоді гравці, які з кожною грою все більше та більше прогресують. Плюс нарівні зіграв Августо, який свого часу виступав в Іберії. Не пам’ятаю прізвища, але досить непогано грав футзаліст з косичкою.
Рекорд (Польща).
Нічого про цю команду сказати не можу, бо жодного разу її в дії не бачив. Але, з року в рік поляки займають завжди низькі місця на цьому турнірі.
Не виключенням став і цей. Чи то їм ліньки тут викладатися на всі сто відсотків чи просто вони такі слабі.
Якщо оцінити загалом турнір, то, на мою думку, він був гіршим чим тоді, коли ще до нас приїздили ЦСКА чи та ж Іберія. Все-таки, не кожного дня побачиш Рікардіньо й компанію.
Кого би хотілося побачити наступного року? Той же Локомотив чи Єнакієвець з бразильцями, з Росії – це Тюмень, Сінара, за Динамо мова не йде, бо вони без призових не приїдуть, від казахів – Кайрат, ну, і як не згадати за іспанців чи італійців.
Розумію, вони лише зараз виходять з відпусток, але нічого неможливого не буває.
Фото: galsports.com.
Автор статті: Vorobus.
Написати коментар